Студенти агітують дорослих калушан їхати на Майдан у Київ. Фото Василя Завалка Акція розпочалася з самого ранку. За словами мітингувальників з ПТУ №7, уже о 7.40 студенти позв’язували собі руки та прикувалися ланцюгами. Акцію проводили спочатку окремо біля кожного навчального закладу, потім планували спільний похід.
Зранку біля ПТУ №7 — людно. Під стінами закладу — студенти. Поміж них викладачі. Йде дискусія. Студенти просять відпустити їх на мітинг. Викладачі переконують: у цьому немає сенсу. Адже мітинги мають щось виражати. Тим часом, студенти зранку будуть просто ходити містом, пропускаючи пари й зриваючи навчальний процес.
Одна із викладачів обговорює зі студентами учорашні події. «Вікнам» не представляється. Але сам діалог — дуже змістовний. Студентам говорить про те, що учора Верховна Рада не відправила уряд Азарова у відставку і може повернутися до цього питання лише наступного року. Також переконує, що акції протесту мають бути організовані й щось виражати.
— От, наприклад, учора, коли ми влаштували ланцюг злуки на великій перерві. Викладачі теж вийшли і взялися за руки разом зі студентами. Але не усі це розуміють. Наприклад, учора через цей ланцюг не міг проїхати автомобіль однієї із міських фірм. Водій — злився, я його запрошувала доєднатися. А він мені каже: а моїх дітей хто буде годувати? Хоча це би забрало 3 хвилини його часу. Люди у місті дивляться на мітинги і думають: куди дивляться викладачі? Можна влаштовувати пікети після уроків чи — увечері, на загальноміських віче, — говорила викладач.
Викладачі висловлювали одну думку: вони відповідають за дітей у навчальний час. Особливо — за неповнолітніх, яким під час навчання брати участь у мітингах можуть дозволити лише з дозволу батьків. Крім того, ніхто не звільняв студентів від навчальної програми, тому пропущені пари потрібно буде відпрацьовувати.
Тим часом, студенти — вагаються. До них виходить заступник директора ПТУ №7 Марія Стефанів. Вона зачитує наказ, який учора прийшов в училище з управління освіти ОДА.
— З метою забезпечення належної організації навчально-виховного та виробничого процесів у навчальних закладах області відповідно до чинного законодавства просимо здійснювати контроль за відвідуванням студентів та учнів у штатному режимі, — йдеться у наказі.
«Вікнам» Марія Стефанів повідомила, що в ПТУ постійно відмічають присутність учнів на уроках і передають в область. Так робилося завжди – незважаючи на те, є мітинги, чи — ні.
Викладачі запевняють студентів, що вони уже висловили свою позицію, тепер можуть йти на пари, а після навчання — влаштовувати акції протесту.
Молодь розходиться по аудиторіях. Надворі залишаються лише кілька студентів, які продовжують розмову із викладачкою. Виявляється, вони — з політехнічного коледжу.
— Акція протесту, яка відбувається, спрямована проти того, що наша влада й адміністрація навчальних закладів не дає студентам повністю проявити свою позицію, — коментує «Вікнам» Ярослав.
Як приклад він навіть випадок, коли дирекція коледжу зачинила двері на ключ після того, як студенти відкликнулися на запрошення зайти всередину «погрітися та вирішити питання».
— Нас загнали, як якесь стадо, у коледж, а потім просто замкнули двері, — обурювався «Вікнам» Ярослав.
Натомість викладачі ПТУ запевняють, що жодних перешкод акціям студентів не чинять. Але про навчання також потрібно подумати. Наприклад, студенти могли б звернутися до адміністрації навчальних закладів з тим, щоб їм трохи скоротили пари.
— Коли ми у понеділок перекрили дорогу — на 2 години, то ввечері уже старші прийшли до пам’ятника Романові Шухевичу. Ми це зробили тому, що «Карпатнафтохім» стверджує, що рух у напрямку Митного союзу — то правильний, — пояснював Ярослав.
Він також запевнив, що сьогоднішню ранкові акцію студенти погодили зі Штабом опору диктатурі.
Натомість викладач пояснила, який наслідок він перекривання дороги:
— «Карпатнафтохім» — то «хімія», на багатьох виробництвах процес — безперервний. Ви не пустили людей на роботі, у результаті зміну — не поміняли.
Ярослав розповідає, що студенти мають намір займатися не тільки протестною діяльністю, але й — агітаційною: наприклад, агітувати старших їхати до Києва. Вони знають про «негласні» рекомендації їхати до Києва чоловікам «за 30», які знають, як діяти у кризових ситуаціях.
Ярослав та ще кілька студентів йдуть до політехнічного коледжу. Там акція триває…
