— Я була на Майдані з перших годин того дня, відколи Мустафа Найєм закликав через соціальну мережу Фейсбук зібратися на майдані. Тоді зібралося близько тисячі аполітичних киян. До людей доєдналися політики. У той день усі були трохи розгублені, - каже Ірина Сахно. - Наступного дня вийшло значно більше киян. У натовпі з’явилися так звані «тітушки». Вони демонстративно курили, щось викрикували, але зі сцени постійно звучали чіткі інструкції: не піддаватися на провокації.
Після того, як зі сцени почали звучати політичні гасла, цивільний і політичний майдани розділилися. На той момент не було мети відставки уряду Азарова та Президента Януковича. Була надія щось змінити, а найперше — показати Європі, що наша позиція і наш вибір не співпадають з позицією керівництва країни. Потім була неділя, 24 листопада, коли з усієї країни стягнулися люди, які були не згідні із тим, що у них вкрали вибір. У Києві на майдан вийшло більше, ніж 100 тис. людей.
Я не була на Майдані, коли били дітей. Але 1 грудня, у знак протесту проти подій, коли «Беркут» бив беззбройних студентів, зібралося приблизно 1 млн. людей з усієї України. Цей день, а згодом — і ніч я була на Майдані. Люди з Майдану роз’їхалися близько 1 години ночі. За дві години до цього на Майдан вивалило багатенько «тітушок» — усі п’яні. Час від часу охорона їх виводила за периметр майдану.
Руслана Лижичко – практично без голосу, бо виходила щогодини на сцену і співала гімн. Разом із нею співав увесь Майдан, піднімаючи вгору свої телефони. На Майдані почали розміщувати наметове містечко і по периметру будувати барикади для захисту. Барикади були відмінні. По периметру стояли добровольці.
Я впродовж 2-х годин допомагала на кухні — зробила близько 300 канапок. Відверто кажучи, це виявилося фізично складніше, ніж стояти на морозі. Саме тут дуже відчуваєш, що все у нас буде гарно. І знаєте чому? Через цих дітей, яким зараз по 22-23 роки.
Це — зовсім інше покоління — неймовірне! Це — інші голови: діти, які постійно спілкуються зі світом. На відміну від інших поколінь, вони чітко розуміють, що те, що відбувається в Україні, абсолютно не збігається з тим, як вони хочуть жити — як живе Європа і світ.
