Подаємо біографії можливих посадовців Кабінету Міністрів за версією espreso.tv та ”Української правди”.
Прем’єр-міністр — Яценюк Арсеній Петрович
Народився 22 травня 1974 року у Чернівцях. 1996 року закінчив юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зі спеціальності «правознавство». У 2001 році здобув другу вищу освіту зі спеціальності «облік та аудит» в Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету. Кандидат економічних наук.
Обіймав посади: міністр економіки АР Крим (2001-2002), перший заступник Голови Нацбанку України, в.о. голови Нацбанку (2003-2005), заступник голови Одеської обласної державної адміністрації (березень-вересень 2005 року), міністр економіки України (2005-2006), заступник глави Секретаріату президента України (2006-2007), міністр закордонних справ України (2007), голова Верховної Ради України (2007-2008),
У 2009 році Яценюк заснував свою партію «Фронт змін», в якості голови якої брав участь у виборах президента 2010 року. Посів 4 місце, отримавши 6,96% голосів виборців.
У квітні 2012 року Яценюк і Тимошенко оголосили про формування спільного списку для участі у парламентських виборах. У червні 2012 року Яценюк був обраний головою ради Об’єднаної опозиції «Батьківщина». За результатами виборів «Батьківщина» отримала в сумі 101 місце в парламенті. Яценюк став народним депутатом і головою фракції «Батьківщина».
2013 року з’їзд «Фронту Змін» одностайно ухвалив рішення про об’єднання з «Батьківщиною» шляхом ліквідації та вступу членів «Фронту Змін» до «Батьківщини».
Віце-прем’єр з питань Євроінтеграційної політики — Борис Тарасюк
Освіта вища, закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права (1975).
З 1975 працював в МЗС УРСР та Міністерстві закордонних справ України.
1998-2000 рік — Міністр закордонних справ України.
В 2002 році був обраний народним депутатом від «Нашої України».
У травні 2003 року обраний головою Народного Руху України, у 2006 році переобраний народним депутатом — знову за списком «Нашої України», № 3 в списку, але вже за квотою НРУ.
2005- 2007 вдруге призначений Міністром закордонних справ України.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012, обраний за списками Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». В парламенті очолював Комітет з питань європейської інтеграції.
З грудня 2012 року — народний депутат України від «Батьківщини», заступник голови фракції.
Варто відзначити, що від кандидатури Тарасюка не в захваті практично всі дипломати. І навіть після подій на Майдані Тарасюк він не відіграє першої скрипки серед іноземних дипломатів.
Квота «Батьківщини»
Віце-прем’єр з регіональної політики — Володимир Гройсман
Став мером Вінниці в 28 роки, до цього займався аграрним бізнесом.
На виборах 2010 року його переобрали мером з результатом 77,8% голосів, найвищим результатом в незалежній Україні.
У 2005 році увійшов до партії Ющенка “Народний Союз “Наша Україна”. Зараз числиться безпартійним.
У пресі його називають ставлеником Порошенка, однак люди, що його знають, стверджують, що він є самостійною фігурою.
Віце-прем’єр з гуманітарних питань — Ольга Богомолець
Головний лікар Інституту дерматології та косметології, заслужений лікар — правнучка академіка Олександра Богомольця.
Народилася 22 березня 1966 року в м. Києві.
Закінчила Київський медичний інститут ім. О. Богомольця за спеціальністю «Лікувальна справа», а також Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова. Крім того, пройшла курс екологічної дерматології Пенсильванського медичного університету (Філадельфія, США), закінчила Інститут дерматопатології Бернарда Акермана при Університеті Томаса Джефферсона (Філадельфія, США, 1994 рік).
Після повернення заснувала Клініку лазерної медицини доктора Богомолець, сьогодні відому як Інститут дерматології та косметології доктора Ольги Богомолець, і з 2003 року працю там головним лікарем.
У 2003 році здобула ступінь доктора медичних наук за спеціальністю «Шкірні та венеричні хвороби» у Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця.
Після перемоги Віктора Ющенка в 2004 ці і до жовтня 2005 року була його особистим лікарем.
У 2009 році організувала Всеукраїнський благодійний марафон здоров’я, в рамках якого було оглянуто 61553 дітей-сиріт по всій Україні. З 2009 року організатор та координатор міжнародної програми Європейської Академії Дерматології «Євромеланома – День меланоми» в Україні.
2006-2008 — Депутат Київської міської ради V скликання, голова постійної Комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту Київської міської ради.
Нагороджена орденом Святого князя Володимира, Рівноапостольної Ольги, Святої Великомучениці Варвари і т.д..
«Благодійник року-2009».
Під час подій на Майдані організувала Центр координації реабілітації поранених, який надавав лікарську допомогу в польових умовах.
Квота Майдану
Віце-прем’єр-міністр — Олександр Сич
Народився 16 липня 1964 року в селі Дерть на Рівненщині. Депутат 7-го скликання від “Свободи”. За освітою вчитель історії, юрист.
З 2006 року — заступник голови партії ВО “Свобода”з ідеологічних питань та голова Івано-Франківської обласної організації.
Очолював “тіньовий уряд”, створений свободівцями в жовтні 2013 року.
Міністерство внутрішніх справ — Аваков Арсен Борисович
Народився 2 січня 1964 року в Баку (Азербайджанська РСР). Постійно проживає в Україні з 1966 року.
У 1988 році закінчив Харківський політехнічний інститут, у 1987–1990 рр. працював інженером у Всесоюзному науково-дослідницькому інституті охорони вод (м. Харків). 1990 року заснував і очолив АТ «Інвестор», а в 1992 р. — комерційний банк «Базис». У 2002 році був обраний членом виконавчого комітету Харківської міськради.
Під час президентської виборчої кампанії 2004 року був заступником керівника Харківського регіонального штабу Віктора Ющенка, першим заступником голови Харківського регіонального «Комітету національного порятунку». У березні 2005 року обраний до Ради партії «Наша Україна» та її президії.
З 2005 по 2010 рік — голова Харківської обласної ради. Був звільнений з посади губернатора указом президента Віктора Ященко. Пізніше Ющенко пояснив, що Аваков, на його думку, не був політично незаангажованим під час президентської кампанії.
21 квітня 2010 року призначений головою Харківської обласної організації партії «Батьківщина».
У жовтні 2010 року Аваков брав участь у виборах Харківського міського голови. Після скандального підрахунку голосів, з’ясувалося, що Аваков програв нинішньому очільнику Харкова Геннадію Кернесу менше 1% голосів. Щодо чесності виборів у багатьох експертів були обгрунтовані сумніви.
2012 року проти Авакова було порушено кримінальну справу за статтею «перевищення влади та службових повноважень». 31 січня в квартирах Авакова відбулися обшуки. Аваков був вимушений виїхати до Італії, його було оголошено до міжнародного розшуку. Червонозаводський суд Харкова видав постанову про його арешт.
За підсумками парламентських виборів 2012 року Аваков обраний народним депутатом по списках «Батьківщини» після чого повернувся в Україну. В парламенті був заступником голови фракції, головою підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету Верховної Ради з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.
Секретар РНБО — Андрій Парубій
Родом зі Львівщини. Був одним із засновників Соціально-національної партії, яка пізніше реорганізувалась у “Свободу”. Двічі проходив у Верховну Раду: у 2007 році за списком “Нашої України – Народної самооборони”, у 2012-му – за списком “Батьківщини”. Активний учасник Помаранчевої революції та Євромайдану. Був комендантом Євромайдану і керував Самообороною.
Міністерство освіти та науки — Квіт Сергій Миколайович
Президент НУ «Києво-Могилянська Академія» з 2007 року.
Народився в 1965 році в Ужгороді.
Закінчив Київський інститут журналістики в 1991 році.
2000 — Докторська дисертація з філології на тему: «Дмитро Донцов і „Літературно-Науковий Вістник“ („Вістник“) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-х — 30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи».
2001 — Доктор філософії (PhD, Український вільний університет, Мюнхен, Німеччина).
2002–2007 — Національний університет «Києво-Могилянська академія», декан Факультету соціальних наук і соціальних технологій, профессор.
Відомий своєю боротьбою з екс-керівником Міносвіти Дмитром Табачником.
Генеральний прокурор України — Махніцький Олег Ігорович
Народився 15 березня 1970 року у Львові. 1996 року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство».
З 1997 по 1998 рік працював слідчим у прокуратурі Франківського району Львова, з 1998 по 1999 роки - слідчий та старший прокуратури Львівської області.
З 1999 по 2001 рік — юрист на ПП «Агентство безпеки «Скорпіон». Протягом 2001–2003 років Махніцький займався індивідуальною адвокатською практикою. У 2003 році працював адвокатом у адвокатському об’єднанні «Осадчий та партнери».
У листопаді 2003 році став співзасновником та керуючим партнером адвокатського об’єднання «Валько і Махніцький».
У 2006 році обраний депутатом Львівської міськради за списками «Свободи». Під час виборів президента 2010 року - уповноважений представник кандидата Тягнибока О. Я. в Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу.
У 2012 році був обраний народним депутатом України за списком «Свободи» під номером 21. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя.
22 лютого 2014 року Верховна Рада призначила Махніцького уповноваженим здійснювати контроль за діяльністю Генеральної прокуратури України. 24 лютого 2014 року став виконуючим обов’язки генпрокурора.
Міністерство оборони — Мехед Петро (тривають консультації)
Учасник бойових дій в Афганістані та на території інших держав.
В 2006 році полковник Петро Мехед займав посаду заступника Директора департаменту - начальника відділу співробітництва з Російською Федерацією та країнами Азіатсько-тихоокеанського регіону Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства оборони України.
З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав наказом Міністра оборони України Анатолія Гриценка був нагороджений грамотою.
В 2007 році — заступник директора департаменту міжнародного співробітництва МО України. У листопаді цього року Міністерства оборони Грузії та України підписали план військового співробітництва на 2008 рік. З української сторони документ підписав саме Петро Мехед.
2013 рік — т.в.о. начальника кафедри військової преси та інформації Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Міністерство у справах спорта, сім’ї та молоді — Булатов Дмитро Сергійович
Громадський активіст, лідер Автомайдану. Голова правління громадської організації «Соціально відповідальне суспільство».
Народився в Києві в 1978 році.
Випускник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Мав бізнес, зокрема, був власником ресторану та автоцентру, а також вів консалтингову діяльність у галузі маркетингу, реклами та продажів, однак після певних подій бізнес-справи пішли гірше, і Булатов став займатися лише консалтингом.
Займався вейкбордингом, брав участь у всеукраїнських змаганнях з цього виду спорту.
На початку 2013 року створив громадську організацію «Соціально відповідальне суспільство». Разом з Українським форумом благодійників ця організація започаткувала Національний рейтинг благодійників. У квітні 2013 був одним з організаторів акції з демонтажу точок з продажу алкоголю в київському парку Дружби народів. У вересні 2013 Булатов агітував за заборону проведення алкогольних фестивалів на спортивних майданчикаї.
Після того, як син Дмитра Булатова 12-річний Денис впав у відкритий каналізаційний люк, Дмитро разом з іншими активістами взявся за цю проблему. Створена ним організація протягом осені 2013 року власним коштом встановлювала на небезпечні відкриті люки у містах України власноруч виготовлені Булатовим та працівниками його СТО захисні металеві решітки та склопластикові кришки. Булатов разом з іншими громадськими активістами неодноразово виступав у ЗМІ з закликами встановлювати склопластикові кришки, оскільки вони дешевші та їх не приймають у металобрухт, та провів прес-конференцію з цієї тематики.
З перших днів Майдану один з лідерів Авто майдану. Був викрадений 30 січня 2014 року. Після тривалих катувань його вивезли за місто і викинули з машини. Дмитро зміг добратись до села Вишеньки Бориспільського району та попрохати допомогу. Того ж дня Дмитро був госпіталізований до клініки «Борис», де йому була надана медична допомога. Булатов відбув на лікування до Литви транзитом через Ригу. Після лікування Булатов поїхав до Німеччини, де він мав родичів. 24 лютого, після повалення влади Януковича, Дмитро Булатов повернувся до України.
Квота Майдану
Міністерство культури — Нищук Євген Миколайович
Народився 29 грудня 1972 року в Івано-Франківську, актор театру та кіно. Заслужений артист України.
У 1995 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня народної артистки України Валентини Зимньої).
Актор Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я».
Окрім успіху в театрі та кіно, Євген є постійним ведучим мистецьких заходів, що проводяться у Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» та ініціатором-ведучим багатьох фестивалів, концертів, державних заходів за участю перших осіб держави.
Актор зробив внесок у Міжнародне визнання країнами світу Голодомору в Україні, як злочину перед людством, об’їхавши з мистецьким проектом «Панахида по Голодомору» країнами Європи — Ізраїль, Голландія, Великобританія, Чехія, Словаччина, Польща, Франція, за що був нагороджений подякою Президента та Міністерства культури та туризму України.
Під час Помаранчевої революції його називали «голосом Майдану» оскільки був рупором Помаранчевого Майдану. Він же став модератором на сцені Євромайдану 2013 року, куди його запросив Юрій Луценко.
На позачергові вибори народних депутатів України 2007 року був № 205 у блоці «Наша Україна - Народна самооборона». До Верховної Ради не потрапив.
Квота Майдану
Антикорупційне бюро — Тетяна Чорновіл
Народилася 4 червня 1979 року. Журналіст-розслідувач. В 2001 році закінчила Міжнародний інститут лінгвістики і права, факультет журналістики.
У віці 17 років Тетяна Чорновол брала участь у акціях УНА-УНСО, згодом стала прес-секретарем у 2012 році балотувалася у Верховну Раду організації (на громадських засадах).
На виборах 2012 року по мажоритарному виборчому округу № 120 на Львівщині йшла від Батьківщини. Чорновол програла вибори, здобувши другий результат на окрузі після Ярослава Дубневича. Весь цей час вона багато писала про коштовні маєтки державних чиновників: Віктора Януковича, Віктора Пшонки, Віталія Захарченка та інших. Наприкінці грудня Чорновол жорстко побили на трасі Київ Бориспіль після того, як вона їздила знімати будинки міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та генпрокурора Віктора Пшонки.
Люстраційний комітет — Єгор Соболєв
Український громадський активіст. У різні роки працював журналістом у виданнях “Київські відомості”, “Українські новини” на 5 каналі, де проводив резонансні розслідування. Після цього зайнявся власним бюро журналістських розслідувань “Свідомо” та громадською діяльністю в ініціативі “Воля”. Брав активну участь у більшості резонансних громадських акціях за останні роки, зокрема із захисту Пейзажної алеї, Гостинного двору та боротьби з незаконними забудовами. Був активним учасником громадського сектору Євромайдану.
Міністерство юстиці — Павло Петренко
Народився 17 липня 1979 року. Закінчив з відзнакою Чернівецький нацуніверситет імені Юрія Федьковича у 2001 році та здобув освіту за спеціальністю “Правознавство”. Має освітньо-кваліфікаційний рівень магістра права.
У 2004 році отримав диплом Української академії зовнішньої торгівлі при Міністерстві економіки України за спеціальністю “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”. З 2001 по 2005 рік працював на різних, в тому числі і керівних посадах “Державного ощадбанку. З 2006 р. по 2010 р. займався адвокатською практикою. З 2009 року був членом громадської організації політичної партії “Фронт Змін”, входив до бюро партії та керував юридичним департаментом.
У листопаді 2010 року обраний депутатом Київської обласної ради, член постійної комісії з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією.
У 2012 році був обраний депутатом Верховної ради. Був автором закону про амністію, яка звільнила першу хвилю затриманих під час акцій. Щопаравда це сталося лише після того, як партія регіонів внесла свої поправки, якими під амністію також потрапили організатори та виконавці побиття людей 30 листопада, 1 грудня, тощо.
Міністр фінансів — Олександр Шлапак
Народився в російському Іркутську, вчився у Львові. За освітою інженер. Починаючи із 1984 і до 1990-го був секретарем комітету комсомолу Львівського політехнічного інституту; завідуючим відділу комсомольських організацій Львівського ОК ЛКСМУ; завідуючим відділу студентської молоді ЦК ЛКСМУ; 1-й секретарем Львівського МК ЛКСМУ; 1-й секретарем Львівського ОК ЛКСМУ.
Працював заступником голови КБ “Приватбанк”. Був заступником міністра економіки України, міністром економіки України в уряді Кінаха при Кучмі (2000 – 2001 рік). У 2003 році став заступником Голови Національного банку України, у 2005 році перейшов на посаду Голови Державного казначейства України. Крім того був членом РНБО (за часів Кучми).
Із 2006 року прийшов у Секретаріат президента Ющенка, був Керівником Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України, першим заступником Глави Секретаріату Президента України - Представником Президента України у Кабінеті Міністрів України. Будучи представником президента у Кабміні він нещадно критикував економічну політику уряду Юлії Тимошенко. За що навіть постраждав, але вже під час суду над екс-прем’єром. Після свідчень на найгучнішому процесі української сучасності прихильники Тимошенко зірвали зі Шлапака окуляри та облили його водою.
Його пов’язують із Сергієм Тігіпком. У 2011 році ЗМІ пророчили йому посаду львівського губернатора або навіть міністра економіки в уряді Азарова.
Міністр економіки — Павло Шеремета
Львів’янин, є засновником Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS), президентом Київської школи економіки. Крім диплому Львівського університету Франка у копілці Шеремета диплом університету Еморі (Атланта, США). Крім того він закінчив програми управлінського розвитку у Гарвардській школі бізнесу та інші студії за кордоном. У 2006 році Павло Шеремета увійшов до списку 15 кращих менеджерів України за версією журнала Компаньон.
Міністр освіти — Сергій Квіт
Родом із Ужгорода. Закінчив Київський університет ім. Шевченка, доктор філологічних наук та філософії. З 2007 року обраний на посаду президента Києво-Могилянської академії, на якій прославився своєю відвертою опозицією до міністра освіти Дмитра Табачника та його освітньої політики. Під час Євромайдану був одним із перших ректорів, який оголосив страйк та відпустив студентів на протести.
Мінсоцполітики — Людмила Денисова
Народилась 1960 року в Архангельську. У кінці 90-х років була міністром економіки та фінансів в уряді Автономної Республіки Крим. В 2000 році прокуратура затримала її “за зловживання службовим становищем”, але незабаром справа була закрита. У 2007-2010 роках була міністром праці та соціальної політики в уряді Юлії Тимошенко. Народний депутат України V, VI, VII скликань. Член партії ВО Батьківщина з 2005 року.
Міністр екології — Андрій Мохник
42 роки, народний депутат, заступник голови фракції ВО “Свобода”.
Починав з виконроба, працював інженером у науково-дослідного інституту, в системі Міносвіти.
Міністр закордонних справ — Андрій Дещиця
Уродженець Львівщини. До цього він обіймав посаду посла із особливих доручень МЗС України та спеціального представника голови ОБСЄ з питань конфліктів Андрій Дещиця. 48-річний Дещиця був одним із тих дипломатів, хто першим із українських дипломатів висловив підтримку Євромайдану та євроінтеграції. Він закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. Крім того вчився в Канаді, де у 1995 році закінчив Альбертський університет (Едмонтон). Працював у посольстві України в Польщі, був радником посольства України у Фінляндії. З 2006-го по 2007 рік був речником Міністерства закордонних справ України, потім послом у Фінляндії та Ісландії.
Міністр палива та енергетики — Юрій Продан
Народився 27 січня 1959 у місті Норильськ Росія. Міністр палива та енергетики України часів президентства Ющенка з 18 грудня 2007 до 11 березня 2010 у коаліційному уряді Тимошенко. Відомий лобіюванням інтересів групи “Приват”.
Міністр кабінету міністрів — Остап Семерак
42 річний випускник Могилянки, депутат минулого скликання (партія Реформи і порядок), на даний момент радник Яненюка з міжнародних питань. Він активно просував антикорупційне розслідування щодо “вишок Бойка”.
Міністр охорони здоров’я — Олег Мусій
Лікар, закінчив Київський медінституту ім. Богомольця. Навчався у Польщі, США, Фінляндії, Австрії, Німеччині. Активний учасник громадського життя та член великої кількості медичних громадських структур. Під час Євромайдану став координатором медичної служби, організовував роботу медиків та волонтерів.
