На щастя, поховання родини Шухевичів посеред пасовища обгороджене. Фото Людмили Стражник 5 березня 1950 року в селі Білогорщі на Львівщині розстріляли командарма УПА Романа Шухевича. З нашим краєм, як відомо, родину Шухевичів єднає те, що прадід генерал-хорунжого, уродженець Львівщини, отримав тут парафію. Скільки всього зробили Шухевичі для просвіти тишківчан: заснували ще всередині ХІХ століття народну школу, сприяли духовному розвитку селян. Отець Осип Шухевич, побратим «Руської Трійці», — це український письменник-перекладач. Тут народився відомий український етнограф, громадсько-культурний діяч, автор багатотомника “Гуцульщина” Володимир Шухевич. У священичій резиденції наприкінці Х1Х — на початку ХХ століття бував цвіт тодішньої української культури. Тож завдяки такій високодуховній родині й постав командарм УПА Роман Шухевич, який народився вже у Львові.
— Сказати, що тишківчани не бережуть свято пам’ять про родину Шухевичів, було б щонайменше несправедливо. Бо й пам’ятник генерал-хорунжому Роману Шухевичу в центрі села спорудили, й музей його імені відкрили, — розповідає журналіст із Городенки Людмила Стражник. — Проводяться численні пам’ятні заходи зі вшанування імені героя.
Але є одна річ, наче буденна для села. На старому цвинтарі, де покоїться прах о. Осипа Шухевича, його дружини Анни Кульчицької та їхньої дочки Ольги Шухевич, уже давно не проводяться інші поховання. А поруч — розкидані, розламані хрести… Написи свідчать, що їм щонайменше сотня літ. Є тут написи польською. Є такі пам’ятники, що нагадують австрійські, єврейські поховання. Деякі з них втоптані в землю.
Воно й не дивно, адже старий цвинтар давно перетворився на сільське пасовище. Людям вигідно, що не треба далеко худобу виганяти. От і бродять собі корови кладовищем, поміж хрестами.
— На щастя, місце поховання родини Шухевичів обгороджене, — каже Людмила Стражник. — Але ось тишківський зять, екс-депутат Анатолій Матвієнко подав ідею провадити там нові поховання померлих. Цвинтар давно закритий, старожили стверджують, що від 1914 року. Отож, за санітарними нормами, наче можна провадити нові захоронення. Адже це краще, ніж допускати, щоб на кістках предків і далі паслася худоба.
Сільський голова Іван Пронич каже, що невдовзі це питання порушуватиметься на сесії сільської ради. З відповідними пропозиціями звертатимуться і до районних служб. Якщо ж проблема не вирішиться саме таким чином, то приймуть жорсткі заходи щодо належного пошанування цієї території, яка має статус заповідника місцевого значення «Старий цвинтар».
