Фото з lenta2012.ru “Перед тим як Путін вторгся в Грузію в серпні 2008 року , він витратив багато місяців на розміщення традиційного військового обладнання... Однак тепер Путін більше не пов’язаний рамками війни в національних масштабах. Багато років конфронтації з сепаратистами, бойовиками, терористами і гравцями які не мають певного громадянства серйозно вплинули на його образ думок. У Криму Путін випробував тактику “спливаючою війни” — швидкої і завуальованої, яка, найімовірніше, буде широко застосовуватися в майбутньому”, — йдеться в статті, цитує gazeta.ua.
Газета, аргументує теорію тим, що з нізвідки з’явилася прихована армія. Солдати без всяких розпізнавальних знаків були добре підготовлені до розпалювання заворушень і веденню вуличної боротьби. Ці солдати, яких, як стверджує Путін, він туди не відправляв, очевидно, не керуються ніякими законами, правилами і конвенціями, що регламентують ведення війни — поки це стало найсерйознішим викликом Путіна міжнародному порядку. Це свого роду гібриди солдатів і терористів: приховані особи, таємне командування і управління, і таємні накази, безсумнівно, розраховані на досягнення державних інтересів. Відсутність очевидного лідера заважає міжнародному співтовариству виступити з відповідними діями, адже залишається неясним, з ким потрібно вести переговори з питання припинення вогню або здачі. Крім того, якщо почнуться збройні сутички, зупинити їх буде вкрай важко, зазначає видання.
Другою складовою путінської війни ХХІ століття є її віртуальний компонент.
“Якщо ми назвемо його пропагандою, це стане применшенням віроломної і отруйної природи цієї інформаційної війни. Принципи кібертактикі були вдосконалені у відповідності з новими цілями Путіна: завдання полягає в тому, щоб зруйнувати канали спілкування законодавців та органів влади і забезпечити безперешкодний потік російськомовної дезінформації, що інформує про нову війну з “фашистами”, — пише The Washington Post.
Путін створив свою версію реальності, яку він пропагує, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні. Він вирішив, що для досягнення його цілей йому потрібен Етнолінгвістичний розрив, а потім він розподілив ролі. Тепер його версія цієї історії розігрується на сотні фронтів і публікується в соціальних мережах — це віртуальна трансляція доказів путінської історії про утиски, переслідуваннях і страх російськомовного населення України”, — йдеться в статті.
Видання стверджує, що Путін використовує фінансові ринки як інструмент ведення суперечок. Газета зазначає, що “маючи власну мережу, оцінювану, за деякими даними , в десятки мільярдів, Путін добре розуміє, як працює фінансова сила. Багатство Росії дозволило їй укласти “партнерські відносини”, засновані на взаємній фінансовій вигоді , і Путін спирається на ці зв’язки”.
Тактика Путіна створює хаос, яким він керує, статус-кво, який дозволяє йому впливати на політику України. Путін вторгся в Крим частково тому, що це було найменш ризикованим способом протестувати його нову тактику ведення війни. Крим, де розміщені російські військові активи і де живе яке симпатизує Росії населення, в географічному плані ізольований від іншої частини України. Путін міг впевнено розраховувати на те, що з боку втомленого від конфліктів Заходу не буде ніякої фізичної відповіді на його вторгнення.
“Протягом багатьох років Путін спирався на важкий молот в дусі радянських часів. Однак його недавні дії свідчать про те, що традиційна армія і розвідка перестали бути тією зброєю, за допомогою якої він має намір вести війну. Поки Захід розмірковує над тим, як краще всього йому відповісти, Путін, найімовірніше вже переходить до наступного етапу: він намагається з’ясувати, які міжнародні протоколи можуть виправдати його дії і як його тактику можна буде застосувати в інших місцях”, — підсумовує видання.
