Стіна Плачу. Фото з www.sunhome.ru Стіна плачу — рештки муру Другого Храму у Єрусалимі. Храм був найсвятішою будівлею для іудаїзму. Перший (Соломонів) Храм було збудовано в 10 ст. до н. е. Його зруйнували вавілоняни у 586 р. до н. е.
Другий Храм був зруйнований римлянами у 68 як наслідок Великого юдейського повстання. Другий Храм існував протягом 420 років.
Стіна плачу є залишком західної частини зовнішнього муру Храму, що з’явився від перебудови цієї святині Іродом Великим.
Згідно з традицією, той факт, що Західна стіна не була зруйнована, пояснюється такою історією. Імператор Тітус зібрав чотирьох головних генералів і доручив кожному з них зруйнувати одну з чотирьох сторін зовнішнього муру Храму. Три генерали виконали наказ, а четвертий на ім’я Пангар не зміг зруйнувати свою, західну частину муру.
Імператор викликав Пангара до себе і запитав, чому той не виконав наказ. Останній запевнив, що діяв на славу Риму, пояснивши: якщо б від колишнього величного Святилища не залишилося б жодної згадки, люди б незабаром забули, яким великим був імператор Тітус, що захопив і зруйнував найвеличніший у світі Храм. Залишивши на згадку Західну стіну, Пангар залишив пам’ять про Тітуса.
Імператор погодився, що це була гарна думка, але непокора Пангара не може бути пробачена. Тітус запропонував Пангару зістрибнути з цієї стіни і, у випадку, якщо той уціліє, пообіцяв дарувати йому життя. Генерал виконав волю імператора і загинув.
