ВІКНА 22 роки поруч!

Олександр Шевченко розповів, що робив під час Майдану і як його затримувала «Альфа»

Кандидат у народні депутати по в/о №83, гендиректор ТК «Буковель»Олександр Шевченко дав інтерв’ю, у якому розповів, де був під час Майдану і про сфабриковані проти нього кримінальні справи.
Переглядів: 823
Олександр Шевченко. Фото Романа Чернявського

— Є таке поняття «лепти». Кожен вносив свою лепту. Мені здається, якщо б я особисто кидав коктейлі Молотова, то це була б набагато менша лепта, ніж те, що дійсно було зроблено, — зазначив Олександр Шевченко в інтерв’ю «Фіртці». — Один приклад, це можна сприйняти з гумором, але це так і було, завдячуючи «Буковелю», у величезної кількості людей були гірськолижні шоломи, які захищали людей від дубинок «Беркуту», також захисне обладнання. Ми відправили шоломи, засоби захисту  тим людям, які потребували їх. Я вважаю, що основна наша лепта – у фінансуванні і знищенні тодішньої монолітності Партії регіонів. Дуже багато було в нас проектів, зовні непомітних, по розхитуванню тієї злочинної системи…

За словами Олександра Шевченка, треба відійти від стереотипу, що якщо ти кинув камінь чи бруківку у ворога, то ти щось робив, а якщо не кинув, то нічого не робив.

— Я на своїй сторінці в Фейсбуці оприлюднив сторінку з Довідки оперативної справи щодо мене, яку складали силові структури під час Майдану. Пам’ятаєте, десь в грудні була оприлюднена інструкція тодішньої Ради Національної безпеки та оборони, якою керували Клюєв, Портнов і інші, щодо складання довідок на підприємців, які допомагають Майдану? Очевидно, що це якраз і було на виконання тієї вказівки влади зроблено місцевими силовиками.  Цією Довідкою минула влада визнала, що Олександр Шевченко є її “небезпечним ворогом”
 
За словами Олександра Шевченка, він знає правоохоронну систему з 1998 року, і кожен режим, кожна влада, кожен начальник хотів щось урвати чи в одного чи в іншого з наших підприємств, а з 2004 року — в «Буковеля».

— Корупція маскувалася спочатку під «добровільну допомогу міліції» на початках, а в кінці стала просто безсовісною і цинічною, рекетирською… За всі ці роки мені і моїм співробітникам доводилось ходити по лезу ножа, а подеколи бути арештованим, як от у 2005 році після Помаранчевої революції.… Я приймав Ющенка, який мені розказував, що все буде по-іншому. А потім був 2005 рік. Це було приблизно літо. Тодішня «кумівська» влада почала займатися терором... Мені інкримінували масу різних справ. «Альфа» дуже жорстоко мене в Івано-Франківському аеропорту затримувала. Без усяких підстав на це. Тодішній заступник керівника СБУ на прізвище Бубна давав таку команду, щоб арештувати мене. Потім він стверджував, що то не він, і після того «Альфа» ще довго писала пояснюючі, хто ж таки давав команду...

Тоді був період хаотичного розграбування поляницьких земель. І багато правоохоронців, в тому числі і працівників СБУ, — Сахнюк, Бубна та інші «бізнесмени» від СБУ — понабирали там масу земель.

— Я своїми діями спонукав сільську раду «бути самою собою». Голова сільради Соловчук тоді зловживав повноваженнями, бо тільки сільська рада може проголосувати за виділення земель, а він виконкомом провів такі рішення і понавидавав  масу державних актів тим перевертням в погонах, забезпечивши собі індульгенцію на деякий час. І коли я людям пояснив їхні права, то сільська рада висловила йому недовіру. Він був усунутий від влади. Багатьом злочинцям в погонах довелось відмовитися від тих земельних ділянок, — розповів Олександр Шевченко. — Моє протистояння з цими перевертнями в погонах і породило масу кримінальних справ щодо мене. Справ абсолютно безпідставних, виключно політичних. Але навіть ті злочинним чином сфабриковані справи не давали права захоплювати мене спецпідрозділом «Альфа», який є для боротьби з тероризмом, наркотрафіком — Пам’ятаю, що коли мене захоплювали  в аеропорту — це було дуже жорстко, навіть жорстоко. Я декілька годин сидів з мішком на голові і в наручниках. Коли з мене зняли наручники, то уже кисті не працювали, текла кров з рук. Я вже не говорю, що був увесь роздертий, бо мене тягнули по асфальту... Страшні потуги Романа Бубни і тодішнього заступника по слідству обласної прокуратури Василя Головчака. Вони хотіли спочатку затримати мене на три доби, потім тридцять, потім хотіли мені якогось злочинця підсадити. Тобто, вони завжди у мені бачили ворога, який заважає їхнім оборудкам. А я завжди не міг терпіти тих чиновників, які брали хабарі. Це для мене був нонсенс, це для мене було те, що знищує нашу державу зсередини.