Фільм про депортацію кримських татар “Хайтарма” знімали 23 дні. ФОТО+ТРЕЙЛЕР

Цієї суботи, 17 травня, на каналі "1+1" відбулася прем'єра українського фільму "Хайтарма" режисера Ахтема Сейтаблаєва, присвячена 70-й річниці початку депортації кримськотатарського народу.
Переглядів: 770
Це перший художній фільм про депортацію кримських татар. Фото з tsn.ua

Стрічка виборола російську кінопремію “Ніка” в номінації “Найкращий фільм країн СНД і Балтії” і створена на основі реальних подій. Це перший художній фільм про депортацію кримських татар, з якого глядачі дізнаються про трагічну дату в історії кримськотатарського народу — 18 травня 1944 року, день початку сталінської депортації кримських татар, інформує ТСН.

У центрі сюжету — льотчик, двічі герой Радянського Союзу Аметхан Султан. У травні 1944-го після звільнення Севастополя Аметхан вирушає у відпустку до рідної Алупки. На його очах 18 травня і починається депортація народу. Головну роль зіграв режисер фільму Ахтем Сейтаблаєв.

“Про головного героя фільму, Амет-Хана Султана, чує змалку майже кожна кримськотатарська дитина. І, звичайно ж, я як актор хотів зіграти цього героя. Амет-Хан — майже легендарна особистість. Він справді звільняв Крим, воював біля Севастополя і одночасно став свідком депортації сво родини та народу”, — розповідає Ахтем Сейтаблаєв.

Знімали “Хайтарму” 23 дні. У масових сценах виселення задіяно більше тисячі людей з усього Криму. Багато з них — люди, які пережили цю страшну трагедію. Для них настільки важливо було взяти участь у зйомках “Хайтарми”, котра розповідає про той жах і біль, який вони пережили, що на майданчик вони приводили навіть своїх онуків і разом з ними готові були зніматися по сім годин поспіль, стоячи під дощовими установками.

І ніякі вмовляння режисера піти на перерву й відпочити не могли зрушити цих людей з місця. “Я підвищував голос і просив їх піти, бо боявся: був жовтень, і нічні зйомки могли бути небезпечні для здоров’я. Але ніхто не пішов. Кілька разів людей забирала “швидка” - їм було зле. Атмосфера на майданчику була настільки реалістичною, що не всі змогли впоратися з емоціями”, — каже режисер.