100-річний ювілей відзначила найстаріша церковна сестриця Прикарпаття. ФОТО

У праці, молитві та турботах про велику родину сторічний ювілей зустріла жителька села Глушків, що на Івано-Франківщині, найстаріша церковна сестриця області Марія Кравчук.
Переглядів: 478
Секрет довголіття пані Кравчук — у жіночності та материнській любові до родини та навколишнього світу. Фото з архіву Го

Маленька, тоненька, як билиночка, із очима сповненими радості і доброти, в яких здається, випромінюється синь неба, чекала бабця Марія гостей. Окрім великої родини, трьох дітей, вісьмох онуків, 15 правнуків та 5 праправнуків, одни із найдорожчих гостей став сільський парох, отець Іван Теремко. Адже ще років два тому ювілярка мала свої обов’язки у місцевому храмі — вона відповідала за запалення свічок, була церковною сестрицею.

І всі в селі з нею радилися і радяться, просять про добре слово, мудру настанову чи молитву, адже за своїм життєвим та родинними досвідом Марія Кравчук перевершить будь-яких досвідчених психологів та й навіть душпастирів. Бо життя не було до неї привітним, але привітною до нього та людей була Марія.

— Замлечку сиріткою зростала, — каже з любов’ю про сільську берегиню місцевий війт Василь Курилюк. —У сім років прийшла у наше село наймичкою служити і зосталася в нас, тут заміж вийшла, діток народила, онуків правнуків та праправнуків дочекалася. На жаль, чоловіка поховала. Але ми дякуємо Богові за нашу рідну берегиню, бабцю Марію.

Секрет довголіття пані Кравчук — у  жіночності та материнській любові до родини та навколишнього світу.

— Усе за її руками росло — і на городі, і в стайні, — мовить Глушківський голова. — Ніби відчувало, що вона, насамперед — добра мати і господиня. Усьому дасть лад, усіх теплотою обігріє: і рослини, і тварини, і сусідських дітей. А ще вона талановита сільська вишивальниця і ткаля. Вміла вона і хату прикрасити. І не було ще такого, аби її скромна господа була не чепурна і не свіжопобілена.

Зараз бабця Марія має слабке здоров’я, нещодавно грипом перехворіла. І далася хвороба поважній пані взнаки, але вона не сумує. Про всіх з родини та сусідів пам’ятає, за всіх молиться, жалкує, що не може виконувати обов’язки церковної сестриці.

У їжі — невибаглива. Усе найпростіше споживає: молоко, кулешу, борщ, голубці, любить фрукти, п’є натуральні соки та компоти. А сучасних «хімічних» витребеньок з магазину — не хоче. Каже, що Бог  на своїй землі зародить, те й треба їсти, та Йому дякувати.