Фото з http://antoninamatvienko.com/uk «Сорок тисяч воювало,
Кров невинну проливало
А над Хустом ворон кряче,
А в чужині мати плаче».
Емоції від пісні не можуть оминути нікого, вони чіпляють душу та серце. Найкраще їх передала сама співачка: «Коли я почула цю пісню, я раптом розплакалась, відчула наше сьогодення, пережила історію ще раз. Більше не хочу, щоб це повторювалося!..»
У метушні, швидкості нашого життя та часу, ми стали забувати історію, невже хтось хоче повторити її, пережити знову ці війни. Невже матері знову повинні втрачати своїх дітей, які просто бажають змінити цей світ, жити краще та бачити мирне небо над головою:
«Найми, мамцю, малярика,
Найліпшого столярика
Най мі хату ізбудує,
Та й на чорно помалює
Ой без дверей, без віконець,
Бо вже ж мамо життю конець».
Цією піснею Тоня Матвієнко звертає увагу на те, що вдалось пережити нашому народу, скільки було жертв та смертей неповинних людей, та як хочеться зупинити військові події, які відбуваються сьогодні.
