Про це у ході виставки «Агро-2014» розповів заступник директора з наукової роботи Інституту рибного господарства НААН доктор сільськогосподарських наук Олександр Третяк.
«За попередніми даними, в 2013 році споживання риби і рибної продукції на душу населення в Україні зросло до майже 15 кілограм, що можна пов’язати з підвищенням імпорту та незначним збільшенням обсягів власного виробництва за окремими напрямами рибогосподарської діяльності, — підкреслив він. — Варто згадати, що, за даними Держкомстату України, протягом 2000—2008 років споживання риби і рибних продуктів (на рік на душу населення) зростало з 8,4 до 17,5 кілограма, це відбувалось фактично за рахунок зростання імпорту морської риби, насамперед у 2005—2008 роках. Впродовж наступного періоду цей показник неухильно зменшувався і в 2011 році впав до рівня 13,4 кілограма, що значною мірою можна пов’язати з наслідками фінансово-економічної кризи, яка вплинула на скорочення імпорту в Україну риби і рибних продуктів. У 2012 році цей показник становив 441 тисячу тонн за середнього споживання на людину 13,6 кілограма на рік, що на 23% менше порівняно з рівнем 1990 року (17,5 кілограма), коли на внутрішньому ринку частка продукції вітчизняного виробництва була значно більшою.
За словами науковця, українці з’їдають риби стільки ж, скільки, як наприклад поляки, німці та естонці.
«Порівнюючи з іншими європейськими країнами впродовж останнього періоду, близькі до українських показники споживання риби і рибних продуктів на душу населення мали Польща, Нідерланди, Естонія та Німеччина (13—15 кілограм). Істотні переваги за цим показником у Норвегії, Іспанії, Португалії та Ісландії (40 кілограм і більше). У Швеції, Данії, Фінляндії, Франції, Італії рівень споживання цієї продукції коливався в межах 20—35 кілограм. Серед країн Європи менше ніж в Україні споживають рибу в Румунії, Угорщині, Словаччині, Болгарії, Чехії та Австрії (4—11 кілограм на людину на рік)», — зауважив Третяк.
Він додав: «У всіх країнах з високим рівнем споживання рибної продукції внутрішній рибний ринок та експортні можливості формуються насамперед за рахунок морської риби власного промислу (наприклад, Ісландія) або ж завдяки морському промислу в поєднанні з інтенсивним веденням марикультури для широкомасштабного розвитку якої, на відміну від України, в цих країнах існують передумови (наприклад, Норвегія). Слід також відмітити, що рівень споживання рибної продукції значною мірою визначається національними традиціями. Українців все-таки більше можна вважати м’ясоїдним, а не рибоїдним народом».
