Дошка буде встановлена на фасаді будинку Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франкка. Організатори запрошують франківчан риходити та дізнатися більше про героя міста.
Василь Пашницький Народився він у 1903 р. у с. Вовчинцях (нині у межах Івано-Франківська) в родині бідного шевця. Після закінчення виділової школи вступив до Станіславської української державної гімназії. Проте навчання перервала Перша світова війна. Як тисячі свідомих молодих галичан, що добровільно зголошувались до лав Легіону Українських Січових Стрільців, п’ятнадцятирічний Василь з гімназійної лави іде на фронт. Разом з Українською Галицькою Армією він проходить важкий шлях її перемог і поразок.
Ще навчаючись у гімназії, Пашницький став активним учасником пластового руху і одним із керівників пластового куреня ім. гетьмана Мазепи. Тоді ж захопився комуністичними ідеями і став членом КПЗУ. Однак на початку 30-х рр. він виходить з партії, розчарувавшись у комуністичній ідеології у зв’язку з голодом і репресіями на Великій Україні, та одружується з дочкою священика.
Після закінчення Львывського університету Василь Пашницький повертається до Станіслава і починає викладати польську мову і літературу в українській державній гімназії, а згодом стає вчителем української мови і літератури у новоорганізованій українській торговельній гімназії.
З приходом радянської влади на Прикарпаття все змінилося. Станіславську гімназію ліквідували. І тільки через деякий час Пашницькому було доручено створити в місті обласну бібліотеку. Наказом від 19 січня 1940 р. по Станіславському обласному відділу народної освіти його призначено на посаду директора обласної державної бібліотеки. З великим ентузіазмом Василь Михайлович взявся до роботи: збирав рідкісні видання, твори світової та української літератури, галузеві книги. Разом зі своїми помічниками, членами „Просвіти” ходив від будинку до будинку і просив книги для ново-створеної бібліотеки. Відбираючи краще з цих книгозбірень, Пашницький рятував їх від неминучого знищення.
Та тривало це недовго. Наприкінці літа 1940 р. з Міністерства культури приїхала комісія для перевірки роботи. Перевіривши каталоги, червоним олівцем позначили більшість зібраної літератури для подальшого її вилучення і знищення як контрреволюційної, націоналістичної і релігійної. 23 серпня Пашницький був звільнений і з цієї посади.
22 червня, коли над Станіславом загули фашистські літаки і на місто впали перші бомби, Василя Пашницького заарештували. При обшуку забрали всю його величезну приватну бібліотеку, де було чимало унікальних видань. Книги ледь вмістилися у вантажний автомобіль, який вивіз усе на знищення. Відомо, що на третій день після арешту Пашницький був розстріляний. Коли через тиждень до Станіслава вступили угорські війська, його труп, разом з багатьма іншими, був спізнаний на подвір’ї НКВС. Жодних документів про арешт і розстріл професора ніде не залишилося, що тривалий час давало підстави обласній прокуратурі відмовляти дочці Пашницького Іді Василівні у реабілітації її батька. І тільки 17 квітня 1991 р. він був реабілітований посмертно.
