Про це пише «Нова газета - Санкт-Петербург».
«Вистава «Крим» постала на основі опери сталінських часів «Севастопольці». Від сценарію сімдесятирічної давності мало що залишилося. Його переписали під політичний момент: під музику лауреата сталінської премії Маріана Коваля «у віходку мочать» українських фашистів, Яценюка, Порошенка і нардепів ...» – пише кореспондент Олександра Гармажапова, яка побувала на прем’єрі.
І продовжує: «Потрапити до зали, де йшла вистава, виявилося непросто – на вході трусили сильніше, ніж в аеропорту. Чи то через те, що чекали віце-губернатора Василя Кічеджі з чиновниками, чи то боялися, що в оперу прорветься «Правий сектор». Можливо, і в плутанині з місцями винні бандерівці: я придбала квиток в амфітеатр, але після довгої суперечки з організаторами (місце виявилося зайняте) мене посадили на додатковий стільчик в першому ряді.
Було оголошено, що виручені за квитки гроші підуть на допомогу біженцям з Донецька. Однак з розмов у фойє було зрозуміло, що лише мала дещиця людей купувала квитки, основна маса глядачів проходила за контрамарками, а майже весь перший ряд був обкладений табличками VIP».
Але кульмінацією мітингу-опери, за словами кореспондента газети, стала поява на сцені «дійової особи – людини від театру».
Напряму режисер його не наважився назвати, але манерами той дуже нагадував президента РФ. Коли на сцені все ставало зовсім погано, він декламував:
«За що, мій Криме, тобі такий уділ? (...) Ти вистояв! Вона твоя – перемога! Але звір підступний, ненаситний, злий. І міць його, дрімаючи, зміцніла! Вогнем він бореться за диявольський престол, бажаючи перетворити життя в жменьку попелу. Але гряде суд Всевишнього і тоді нечисть відповість світові за все!!»
Відео: Alisa Kustikova/youtube.com
Коли загриміла чергова автоматна черга, жінки, що обіймали дітей, закричали «Серед ворогів, серед ворогів, серед ворогів! Не залишайте нас!». А діти затормосили людину, котра прикликала суд Всевишнього. Тоді стало ясно: так, це він – президент Володимир Путін у ролі Спасителя.
12-річна актриса Євдокія прокричала: «Але хто посмів селити нам в душу страх?! Кому дозволено позбавляти дітей даху над головою?! Хто розпалює брудну війну, хто підбурює мирні народи? »
«Путін» обійняв її і звернувся до залу: «Народу братнього неждана біда нам розриває душу?!» «Так!» – очікувано реве зал.
«Р озбита доля дітей і старих вам надриває серце?» – «Так!»
«Хто може заборонити рідну мову? Вона – наш дороговказ! »« Так! » – зал ридає.
«Заокеанським підступам ...» – «Ні!»
«Не зломить нас ні брехня, ні наклепи! За нами правда!» – «Так! Так! Так!»
«Хочеться випити», – пише журналіст.
