Фото з http://gk-press.if.ua/ «Для нас це дуже свята річ - поруч із могилами героїв зіграти «Націю». Це драма-реквієм, критики завжди казали, що наша вистава – це Служба Божа. І ми вирішили разом через мистецтво помолитися за тих, хто віддав життя, та тих, хто нині воює на передовій. Це пам’ять Небесній сотні, воїнам, які гинуть, захищаючи нас, а тексти, що звучать у постановці, і нині є актуальні», – розповів директор обласного драмтеатру Ростислав Держипільський.
«Нація» під відкритим небом – добродійний проект, зібрані впродовж вистави у спеціальні скриньки кошти актори передадуть на потреби вояків, повідомляє ”Галицький кореспондент”.
Місце, де облаштували сценічний майданчик, символічне, щоправда, режисер та актори переживали, аби не було дощу. У випадку негоди в приміщенні театру також підготували сцену до показу.
Глядачі високо оцінили цей перфоменс під відкритим небом.
“Щойно я повернувся із другого за рахунком перегляду “Нації”. Вдруге на цій виставі я плакав, як мала дитина. – пише на своїй сторінці у Facebook калушанин Остап Українець. – Вперше, у мирний час, розчулення викликала історія матері, котра добровільно лягає в труну, задля порятунку сім’ї. Зараз у моїй країні війна, і глибокий стрес викликала історія, яка вперше за цей час подарувала мені усвідомлення того, що по той бік також живі люди. Що до нормального існування єдиний – неможливий – крок, щоб люди по той бік зрозуміли те саме. Не уявляю, як Гнатковський зміг пережити сьогодні свого персонажа, і як далась йому фраза “Та я за тебе всі гори їм перестріляю!” Як смичком по нервах почуваюся зараз, після голосів Nadya Levchenko i Галюся Баранкевич, після танатологічних мотанок, які людськими голосами тужать за ненародженим життям. Після цієї колосальної літургії. Підозрюю, саме ця вистава не лише підтримала, а й піднесла мою віру в людей навіть сьогодні, після нацистського антиукраїнського параду в Донецьку. Кров не має нації. Але її має той, через кого вона проливається.”
