18 місяців ще прожив півень Майк завдяки зусиллям фермера Ллойда Олсена | Фото: http://wyandotte.com.ua/ Безголовий півень мешкав у місті Фрут (штат Колорадо, США) в період із квітня 1945 — до березня 1947 року. 10 вересня 1945 року власник пташиної ферми Ллойд Олсен на прохання дружини вибирав курку для вечері. На очі йому попався молодий, 5,5-місячний півник. Його і вирішив фермер зарізати. Проте при спробі відправити вихованця «на той світ», сокира відсікла не всю голову, одне вухо і велика частина ствола головного мозку залишилися неушкодженими, пише сайт Wyandotte.
Та найдивніше трапилося після цього. Майк спочатку почав похитуватися, потім пробував навіть тримати баланс на жердинці, ходити, кричати. Хоча не все у нього виходило, півень не задавався.
Зрозумівши, що курча не збирається відправлятися в каструлю, побачивши стоїчне бажання птиці залишитися серед живих, Олсен почав посилено піклуватися про вихованця. Щоденно фермер поїв свого віандота сумішшю молока та води за допомогою піпетки і кормив маленькими зернятками кукурудзи.
Поступово Майк звик до нового образу існування, навчився стояти на жердині, навіть кукурікати. Хоча його спів нагадував звук, що булькає в горлі, але півень навіть намагався чистити пір’я і самостійно клювати їжу.
Спочатку про особливого півня, якого називали навіть містичним, дізналися знайомі Ллойда, потім інформація про Майка розійшлася усім світом. З тих пір у птиці почалися «гастролі». Разом із власником пернатий дивак з’являвся на різних атракціонах, позував перед десятками фотоапаратів одночасно. Про Майка писали такі відомі журнали, як «Time» і «Life».
Ллойд Олсен непогано заробляв на тому, що показував свого півня допитливим глядачам. Поглянути на нього можна було всього за 25 центів, але бажаючих виявлялося настільки багато, що на пікові популярності Майк приносив господареві 4500 доларів на місяць і його було оцінено в 10 000 доларів. На жаль, бажаючи такої ж слави, як Ллойд, багато фермерів почали експериментувати зі свійською птицею, але жодній курці без голови не вдавалося прожити більше двох днів.
Одного разу, коли Олсен повертався додому після чергового шоу з півнем, Майк почав задихатися. Оскільки чоловік залишив їжу та шприци для годування в будівлі, де проходило видовищне дійство, врятувати вихованця він не встиг. Птиця загинула. Але господар ще довго це приховував від шанувальників Майка, запевняючи всіх, що продав улюбленця. У результаті різні неймовірні чутки про диво-півня поширювалися країною ще два роки.
Слід зазначити, що випадок з Майком було задокументовано в Університеті штату Юта в Солт-Лейк-Сіті. Учені встановили, що під час проникнення в область голови сокира не зачепила сонну артерію, і згустки крові не дозволили Майку загинути від кровотечі. Хоча голова віандота була майже відрубана, але при цьому велика частина мозкового ствола і одне вухо залишилися на тілі. Оскільки ж основні функції життєдіяльності (дихання, пульс тощо), а також рефлекторні дії птиці керуються стволом мозку, півень і надалі перебував у нормальному стані, був здоровим та енергійним. Цей унікальний і цікавий випадок є чудовим свідченням того, що активність нервової системи дозволяє основним гомеостатичним функціям підтримувати стабільність організму навіть за відсутності кори головного мозку.
Із того часу минуло майже 70 років, але Майка не забули. Навпаки, починаючи з 1999 року, у третю неділю травня, на честь півня – борця за життя в місті Фрут щороку проходить «День Майка – Безголового Курчати». З нагоди свята городяни проводять різні заходи, що стосуються птахівництва, організовують ігри, кидають яйця.
Виходить, що вислів «безголова курка» придумали не дарма… і суть афоризму зводиться не до того, що птиці бездумні істоти, а як нагадування про Майка Ллойда Олсена.
