Про це голова правління Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявив в інтерв’ю «Главкому», передає Newsru.ua.
«Політики із невідомим минулим дуже зручні для тих, хто хоче нав’язати свій сценарій для майбутнього України», - повідомив він.
На думку В’ятровича, існує також й ідеологічна причина: «Росія і її ставленики – «ДНР» та «ЛНР» – будують свою ідентичність на реабілітації всього радянського, мовляв, СРСР був хорошим, і треба його повернути. Архівні документи ж свідчать: Радянський Союз був тоталітарної системою, яка вправлялася у способах знищення власних громадян – фізично, морально, психічно».
Історик зазначив, що не може назвати конкретної цифри кількості посткомуністичних архівів, але «кількість архівних документів в системі СБУ можемо порівняти з 9-ти поверховим будинком».
«Зараз ми отримали додаткові аргументи, чому документи потрібно забрати в єдиний спеціалізований архів. Оскільки раніше такого не створили у Києві, на окупованих територіях, в районах, захоплених терористами, частина документів чи то вивезена, чи то знищена. Ще частина історичних документів постраждала і під час Євромайдану, коли люди у відчаї штурмували управління Служби безпеки в різних регіонах. Втрати непоправні – ми ж втрачаємо не шматки паперу, ми губимо інформацію про людські долі», - сказав він.
На запитання про те, чи містяться в цих документах дані, які можуть стати поворотними чи сенсаційними для розуміння історії, В’ятрович зазначив: «Однозначно. Вони справлять чималий вплив на розуміння історії України ХХ ст. за часів панування тоталітарної Радянської імперії. Якщо вивчати СРСР лиш за офіційними партійними документами, зрозуміти, що відбувалося в Україні дуже важко: інформація ідеологічно припудрена, подана у необхідному для держави світлі, вже у 80-х рр. Радянський Союз стояв на порозі побудови комуністичного раю... Натомість спецслужби не дозволяли собі задурювати голову й досить точно та цинічно подавали інформацію про реальний стан речей у державі. До того ж, «органи» були головним інструментом придушення будь-яких антидержавних виступів – інформація про це необхідна, аби розуміти суспільні наслідки, які ми отримали в часи тоталітаризму і виправляємо досі».
Як заявив В’ятрович, наразі запит на історичні знання неймовірно зріс: «Аж настільки, що мені здається, історики до цього не готові. В першу чергу тому, що звикли працювати в академічній площині, а зараз потрібні фахівці для науково-популярного поля. Відповідно, цей запит лишається не до кінця використаним.
Нещодавно моя книга «Історія України з грифом «Секретно» була опублікована популярним видавництвом – КСД (Клуб сімейного дозвілля). Вони сказали, що проведені ними маркетингові дослідження показали значний попит на українську історичну літературу, навіть україномовну. Люди, особливо в регіонах, у яких ми спостерігаємо певне національне пробудження, хочуть знати історію, зрозуміти, хто такі українці, чим вони відрізняються від росіян, чому українці були змушені боротися за свою незалежність. Історики просто зобов’язані задовольнити цей великий апетит неофіта, якому щойно відкрилася правда», - заявив В’ятрович.
