Журналістка, яка днями приїхала з Донецька, розповідає: на бік ДНР стало чимало відомих журналістів, повідомляє НСЖУ.
Позиція декого стала справжньою несподіванкою. Так, приміром, у соціальній групі ДНР в соцмережах – багато журналістів із газети «Вести».
У виданнях прихильники ДНР називають себе «воєнкорами»: военкор «Ковыль», военкор Мотролы, военкор «Значок». Деякі підписуються власними прізвищами та публічно виступають за ополченців.
Один з активних прихильників ДНР– воєнкор підрозділу Мотороли (Геннадій Дубовий) – є провідним автором сайту ДНР та головним редактором газети «Голос народу». У одному з номерів цієї газети всіляко вихваляється політика ДНР, розповідається про те, які перспективи чекають донеччан в Росії, критикується діяльність української влади.
У газеті «Новороссия» на останній сторінці – заклик до громадян «бить врага не только на передовой, но и на информационном фронте». «Каждый из нас может стать народным журналистом Новороссии. Отправляйте нам свои статьи, очерки, литературные произведения, посвященные сражающемуся Донбассу. Фиксируйте жизнь мирных граждан Республики и военные преступления хунты на фото- и видеоносители… Лучшие материалы будут размещены в газете «Новороссия», в «Боевом листке Новороссии», в эфире «Новороссия ТВ» и наших страницах в интернете…» У матерілах читачів переконують в гуманності ополченців і звірствах української армії. Порівнюють діяльність ДНР з терористами в Іраку, де «сотнями казнят пленных, отрезают головы западым корреспондентам, снимают это на видео и выкладывают в интернет. Сравнивая эти ужасы с лояльным отношением ополченцев к пленным украинским бойцам, хочется задать вопрос всем «мэдийныкам» крупных украинских СМИ: как вообще язык поворачивается сравнивать этих зверей и ополченцев Донбасса?».
З усіх вихідних даних у газеті «Новороссия» - тільки електронна адреса та мобільні телефони кореспондентів. Свідоцтво про реєстрацію – від 1 липня 2014 року. А ким і де видане – незрозуміло.
Ще одне видання – «Гражданин созидатель» – заснована благодійним фондом «Воскресение». Редакція знаходиться за адресою: Московська область, Наро-Фоминський район, п. Селятино. Друкується газета у Смоленську. Серед співавторів – професор Московського держуніверситету Олександр Дугін, голова міжрегіонального громадського руху «Гражданин-Созидатель» тощо.
Як розповідає донецька журналістка, підґрунтя всім подіям на Сході, вочевидь, готувалися давно. Серед громадських діячів було чимало тих, хто й раніше відкрито заявляв про свою проросійську позицію. Наприклад, недавно призначений ДНРівцями ректор Донецького університету Сергій Баришніков. Тривалий час існувала газета «Донецький кряж», де також всіляко підтримувалася «російська ідея», але раніше це було більш завуальовано. А нині вона стала рупором ополченців.
“Деякі медіаресурси почали з’являтися за рік-півроку до військових подій. Наприклад, ресурс «Інформбюро», який став офіційним сайтом ДНР, а досі просто був інформаційним порталом, присвяченим міському життю”, – розповідає журналістка.
За її словами, багато свідомих громадян, в тому числі журналістів, виїхали з Донецька, бо бояться переслідувань за свою позицію.
“Не можна розмовляти українською мовою, носити щось у синьо-жовтих тонах чи вишиванку. Знаю одного водія, в якого в машині висів брелок синьо-жовтого кольору, то чоловіку довелося навіть його зняти. При тому, що озброєним бойовикам не можна взагалі нічого пояснити…”, – каже жінка.
Зараз в Донецьку не можна побачити жодної української телепередачі. Транслюються тільки російські канали. Газети змушені або закритися, або взагалі уникати політичних тем. Наприклад, газета «Донбас» по-суті, стала газетою корисних порад. Об’єктивну інформацію можна знайти тільки в інтернеті.
“Люди у відчаї. Вони не знають, що буде з уведенням особливого статусу територій. Багато хто каже, що влада їх зрадила, бо тепер вони будуть змушені підпорядковуватися законам ополченців. Тобто, журналісти, по суті, вимушені будуть писати про те, яка погана Україна і українці. В іншому разі вони будуть без роботи”, – зауважує співрозмовниця.
За її спостереженнями, зі ста журналістів приблизно 20 відкрито підтримують ополченців. Серед населення загалом розподіл інший: приблизно 60 осіб – за ДНР, а 40 – проти.