| Фото: Орест Костів Актори театру “Легенда” під орудою режисерів Лесі Піцик та Ірини Хемич понад півроку працювали над втіленням п’єси свого земляка Григорія Цеглинського. І калушани винагородили їх на славу: зала “Юності” була переповнена.
Серед глядачів були помічені двоє кандидатів у нардепи.
Вперше у головній ролі виступили актори Микола Білоус та Христина Вальнюк. А корифей театру Михайло Луцак виконав роль самого Григорія Цеглинського.
Музичним супроводом вистави будли твори відомих українських композиторів Дмитра Бортнянського, Василя Барвінського, Миколи Колесси.
У виставі задіяні Ірина Хемич, Тарас Кіндюх, Світлана Солоджук, Мар’яна Савка, Олег Савка, Дмитро Борисенко, Марія Довжинська, Віра Сплавінська, Віта Ковальчук, Тарас Довганич.
Калушани могли оцінити гру як вже відомих акторів, так і молодих виконавців, які тільки цьогоріч прийшли до “Легенди”.
Півтора години, які тривала комедія, пройшли на одному диханні. Глядачі винагородили акторів бурхливими оплесками та квітами. А заступник міського голови Галина Романко засвідчила знання біографії Григорія Цеглинського.
Вистава мала і благодійну місію: зібрати кошти для потреб бійців АТО. До слова: на “гарячому” сході нині перебуває чоловік однієї з акторок театру “Легенда”.
Цього вечора “Легенді” вдалося зібрати 3432 гривні. За словами режисера театру Лесі Піцик, благодійними будуть і наступні вистави театру, які вібудуться 12 і 19 жовтня. Усі зібрані кошти надійдуть адресно на допомогу бійцям України.
Довідка. Григорій Цеглинський народився у Калуші 9 березня 1853 року. Початкову освіту він здобув у рідному місті, класичну гімназію закінчив у Львові, а далі студіював у Віденському університеті. Працював педагогом у гімназіях Львова, Перемишля, обирався послом до Віденської Державної Ради. Вихований у сім’ї міського службовця, він був дуже працелюбним.
Найплідніше на письменницькій ниві Григорій Цеглинський працював у Львові. Тут він написав комедії “На добродійні ціли” (1883), ”Соколики” (1884), “Тато на заручинах” (1884), “Лихий день” (1885), “Шляхта ходачкова” (1887), які ставилися на багатьох сценах Галичини і навіть у Канаді.
