34-річний Андрій Матвіїв — вчитель фізкультури Калуської гімназії. У зону АТО як доброволець відбув ще 15 липня. Зв’язок із ним родина втратила після 24 серпня. Як згодом з’ясувалося, Андрій Матвіїв потратив із побратимами зі спецбатальйону “Івано-Франківськ” в Іловайський котел. Нещодавно Андрієві дали можливість зателефонувати у Калуш і він повідомив місце свого утримання: Донецьке управління СБУ.
21 вересня відбувся черговий етап обміну полоненими між українськими військовими і бойовиками ДНР. До списку звільнених потрапив і Андрій Матвіїв.
Андрій Матвіїв проживає в Івано-Франківську, на роботу у Калуську гімназію — доїжджав. І сьогодні вперше за кілька місяців війни повернувся у рідні “робочі” стіни.
У руках у Андрія — пакет з тортом і цукерками. Уже на подвір’ї гімназії його зустрічають колеги по роботі. Вітаються та обнімають. Відразу питають про психологічний стан. Гуртом заходять до гімназії. Андрія щиро вітають і тепло обнімають.
— Ти мусиш ходити з високо піднятою головою, бо через тебе ми тут усі так ходимо, — зауважує одна із вчителів.
Андрій Матіїв ділиться трагічною звісткою про те, що в АТО загинув калушанин Василь Боднар.
Лунає дзвінок, закінчується урок і на перерву з класів вибігають гімназисти. Вони оточують Андрія Матвіїва, обнімають його та відпускають дуже неохоче — коли тут же у коридорі влаштовують шкільну лінійку.
— Мені дуже допомогли ваші віра і молитви, — звертається до дітей Андрій Матвіїв.
І обіцяє прийти до школярів, щоб з ними поспілкуватися.
Учні Калуської гімназії кілька разів починають скандувати «Герой!», лунають бурхливі овації. Жінки та дівчата втирають сльози.
Після лінійки біля Андрія Матвіїва знову збираються учні. Попри те, що шкільний дзвінок уже покликав на уроки, діти не хочуть відпускати свого учителя.
