Анна Заячківська шкодує про втрачені можливості та хоче допомагати сиротам. ФОТО

Анна Заячківська – переможниця конкурсу Міс Україна 2013, представляла Україну на Міс Світу 2013, виконавця авторських пісень. Щира, неймовірно проста, ніжна та з безмежно добрим серцем дівчина. Сьогодні мріє про відкриття організації, яка не лише надаватиме допомогу дітям із сиротинців, але і вчитиме їх жити.
Переглядів: 783

Зараз дівчина шкодує, що після конкурсу не відреагувала на пропозиції, які отримала, пише блогер Юлія Кушнір.

“Чесно, єдиною моєю помилкою було те, що я не відреагувала одразу на всі пропозиції, які отримала. Я приїхала в Україну, а за місяць вже був Майдан. У мене була можливість виїхати закордон, ніжитися на сонці і займатися своєю кар’єрою, та я обрала трохи інший шлях. На Майдані я фізично була присутньою три місяці. Від кінця листопада і до січня”, — каже Анна Заячківська.

Спочатку, зрозумівши,що рук не вистачає на кухні Майдану, вирішила замінити декількох дівчат на їхній зміні: готувала чай, канапки тощо.

“Згодом я познайомилася із людьми, які проводили «Вільний Університет Майдану», де проводилися дуже цікаві обговорення. У новорічну ніч я уже вела там програми як ведуча із Євгенією Стрижевською. І хоч реакція мого тіла на холод була несприятлива, я ні на мить не пошкодувала, що була в ці дні там. Напевно, це був найкращий Новий рік у моєму житті”, запевняє дівчина.

Згодом Анна працювала у лікарні із потерпілими, допомагаючи їх перев’язувати.

“Я бачила молодого хлопця, в якого із носа лилась кров, із рота також. В такі моменти не можна було не змінитися, не можна було не переоцінити своє життя і не задумуватися над правильністю тих речей, які ти робив”, — вважає красуня.

Наразі Анна Заячківська намагається втілити у життя свою мрію – створити благодійну організацію, школу, або ж лікарню.

“Хотілося, щоб там навчалася талановита молодь, яка не має можливості навчатись. Ідея спрямована на дітей з сиротинців та інтернатів. Ми звикли приносити речі у дитячі будинки, але таким чином ми їх нічому не вчимо. Потрібно брати те хороше, що вони мають в собі і розвивати, намагатися пристосовувати їх до суспільства, щоб вони не були тільки користувачами, але й могли дати щось суспільству”, — розповідає дівчина.