| Фото: Марта Галкіна Художник відповів на запитання молоді. Фактично, він провів віртуальну мандрівку своєю творчістю.
Здебільшого запитання стосувалися психології творчості художника. Запитували, з чого починає створення роботи, як закінчує її та навіть про те, якими були його перші твори.
— Як ставитеся до своїх готових творів?
— Цікаво залишати твір у майстерні, у власній колекції. Тоді ти можеш показувати його на багатьох виставках. Коли хтось уподобав, це тішить і підносить автора. Я працюю у режимі професійного художника. Це мій заробіток. Тому, якщо ця винагорода — навіть більша, ніж сподіваєшся, це дуже добре.
— Образ одразу переносите на полотно?
— Коли хочу малювати — беру папір, ручку. І роблю графічний начерк – ескіз. Потім його я можу опрацювати у кольорі. Це — ескіз, який вимагає виконання у певному матеріалі. Полотно-темпера, чи полотно-олія… Так назбирується матеріал у ескізах, а потім, при потребі, переноситься на певний формат.
— Хто крім батьків, був вашими учителями на початку творчості?
— У художню школу я не ходив. У мене була домашня академія. Батько працював і працює як в живописі так і в скульптурі. Значна частина його творів — це сфера сакрального мистецтва — він займався прикрашанням храмів, малював ікони для іконостасів, створював кіоти. А взагалі, наставником може бути навіть людина, яка жила 500 років тому. Наприклад, вам може сподобатися подача жіночого образу у Боттічеллі, або Леонардо да Вінчі.
Художник ціле життя формується, шукає ідей, цікавих форм виразу. Ці ідеї можуть бути поглинуті з ефіру. Іноді вам видається, що ідея виникає у вас самих, а вона прийшла з інформаційного простору. Ми ж знаємо приклад, коли науковці приходять до певних однакових ідей. Таке стається й тоді, коли виявляється, що вашого співрозмовника цікавить та сама ідея, що і вас. Виникає – суголосся. Є передумова для діалогу. Це якраз і цікаво.
Ореста Костіва запитували про його вподобання у музиці, літературі та живописі. Художник зізнався, що слухає різноманітну музику, від класики до хіп-хопу. Розповів, що нещодавно відвідав концерт «Пікардійської терції» у Калуші, часто буває на виступах «Океану Ельзи», «Братів Блюзу», слухає Мілен Фармер, Мадонну, Бекстор.
Ореста запитали, чи наслідує він когось із художників. Він не приховав, що кожен з митців з часом змінює свої уподобання, а от його самого цікавить творчість майстрів різних епох.
— Багато художників створюють свої роботи під впливом якогось стилю. У певний час, починаючи серйозні заняття живописом, ми маємо свої уподобання. Наприклад, якщо я цікавився мистецтвом древнього Єгипту чи Шумеру, то це й досі мене цікавлять. Можна побачити певні впливи мистецтва тих часів у моїх творах. Колись я робив перші роботи у дусі абстракціонізму чи кубізму, прослідковувався вплив Пікассо, чи Брака. Щоправда мистецтвознавча наука має і свою хибу — мистецтвознавці люблять порівнювати. Справді, багато сучасних художників переспівують інших. Це, як сказала одна польська мистецтвознавиця, «дешева сьорбанка для бідняків». Якщо автор досягає певної майстерності, створюючи твір, то можна порівнювати його техніку, чи манеру виконання. А взагалі, кожен митець повинен прагнути і досягнути індивідуального стилю.
Наступним було запитання про улюблену літературу. Щодо книг, то Орест Костів полюбляє читати Івана Франка, Марію Матіос, а зараз зацікавився творчістю англійського письменника Джона Фаулза.
— Читаю його твір «Арістос». Там є про все, що цікавить кожну людину.
Орест Костів зізнався, що в дитинстві малював… на шпалерах.
— Дякую своїм батькам, які були доволі демократичними і не забороняли, тож і не вбили у мені потяг до малювання. Який був перший малюнок, і не пам’ятаю. Хоча ці перші малюнки зберігаються в домашньому архіві.
Після закінчення зустрічі художника оточили гості. Отримати автограф хотіли усі. Орест Костів пообіцяв молоді, що така зустріч — хоча й перша, але не остання.
