Виставка складатиметься з 30 робіт, які були зроблені впродовж останніх двох років.
Яна Стефанишин народилась 1987 року на Одещині, проживає в Івано-Франківську. Закінчила Львівську національну академію мистецтв, працює в галузі станковаї графіки та фотографії, є учасником ряду всеукраїнських та міжнародних виставок. Важливу роль у процесі створенні фотографії надає композиції: пошуку плями, лаконізму, естетичному та змістовому наповненню. Оголеність у фото не переслідує мету еротизму, а є засобом виразності, досягнення певного емоційного стану, образу.
Мистецтвознавець Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького Анастасія Сімферовська про виставку та автора:
Виставка художніх світлин Яни Стефанишин – запрошення у таємницю, чи не найбільшу та найпрекраснішу з усіх – таємницю жінки. Краса жіночого тіла залишалась наскрізною темою у мистецтві впродовж усієї його історії. То ж – чи здивує глядача побачене? Безсумнівно. Адже справжня краса ніколи не перестає дивувати, а таємницю ніколи не вдається розгадати повністю.
Цю нерозгаданість художниця зберігає у кожному створюваному образі. Кожна її жінка, оголюючи тіло, залишається непізнаною – невпізнаною! – а тому неосяжною. Канони моди, культур і релігій – усе це втрачає свою вагомість перед обличчям чистої і неприхованої жіночої природи. Еротизм є безсумнівною частиною цієї природи, його подихвідчувається у кожному вигині тіла, якого торкається світло, а чи навіть тих, що занурені у темряву. Проте автор не прагне показати жінку лише крізь призму еротичного відчуття, бажаючи натомість розширити межі контекстів естетичного – явити красу у її складності і простоті.
Стиль художньої мови Яни Стефанишин вирізняється витонченістю форм та ліній, тонким відчуттям світлотіні. Цей метод формування образу, запозичений з живописних полотен старих майстрів, немов возвеличує мить, що застигла на кожній світлині. І кожна ця мить продовжує вібрувати,продовжує дихати – і промовляти до нас.
Авторка свідомо уникає емоційних та колористичних контрастів. Вона розповідає нам про жінку, дотримуючись іншого естетичного принципу. Гра світла і настрою суцільно побудована на нюансах. Ці нюанси і вибудовують особливий настрій кожного образу, демонструючи його мінливість, його живу матерію, яка постійно трансформується.
Єдиним, що залишається незмінним у кожному образі – втримана таємниця. Ми можемо лише зазирнути у її незвідані глибини крізь замкову щілину у формі літери N…
