В СРСР для владики існувала небезпека бути засудженими | Фото: www.pkm.if.ua — Пригадую, коли було Тисячоліття Хрещення Русі-України УГКЦ ще знаходилася в підпіллі. Однак греко-католицьке духовенство вирішило вийти з підпілля, написавши відповідну заяву. Це був протест християнства, яке святкувало своє тисячоліття, — каже владика Володимир (Війтишин).
За словами єпископа, після цього кроку священнослужителі почали відправляти Літургії вже не переховуючись, а заявляючи, що вони є священиками УГКЦ.
«Двадцять п’ять років тому я брав участь у спільній поїздці владик і духовенства до Москви, куди ми везли листа з підписами наших вірних про легалізацію нашої Церкви. Пригадую, це був тривожний час Радянського Союзу, в якому великі права мало КДБ. Тому . Однак ми, пройняті любов’ю до своєї Церкви і народу, зробили крок до нашої легалізації», — продовжує він.
У цій поїздці брали участь єпископи, які пам’ятали ще вільну Церкву, і молодші, котрі народилися вже в часи підпілля. Таким чином греко-католицьке духовенство показало Церкву, яка не змирилася зі своєю ліквідацією, а далі жила.
«Власне цим нашим кроком до легалізації розпочалося голодування на Красній площі, яке продовжилося на Арбаті, доки не була дозволена реєстрація громад УГКЦ. Як пам’ятаєте, у Радянському Союзі були заборонені навіть похоронні процесії, зокрема в Галичині. А ми, одягнувши священичий одяг, ішли Красною площею», — пригадує владика.
