| Фото: photochronograph Англійські танки пройшли бойове хрещення у вересні 1916 року під час битви на річці Соммі. Це була наступальна операція у Північній Франції англо-французьких військ проти німецьких. В ній брали участь 49 танків із не надто підготовленими екіпажами. Машини були в двох модифікаціях. Вони розрізнялися між собою озброєнням. “Чоловіча” версія була оснащена гарматами і кулеметами, “жіноча” - лише з кулеметним. В нічній танковій атаці брало участь всього 18 піхотинців. Через недосконалість більшість танків вийшли з ладу, але решта змогли дістатися до німецьких траншей і знищити ворога. За допомогою важкої техніки англійці успішно просувалися по фронту вперед, за чотири години брали відстань у 5 км.
Французи у Першій світовій війні використовували власні танки. Але з важкими танками швидко навчилися боротися, застосовуючи артилерію. Французи швидко усвідомили, що армії необхідна легка броньована техніка. В травні 1916 року за це взялася автомобільна компанія Луї Рено. Протягом двох років випустили понад три тисячі танків. Є свідчення про те, що попередньою розробкою займався сам Луї. Проект танка був набагато прогресивнішим, ніж перші два французьких танка. Конструктори розробили машину, яка відповідала усім тодішнім вимогам військових. Це був перший танк із гарматною баштою нагорі, яка оберталася навколо осі. Двигун знаходився позаду, а місце для водія встановили спереду. Танк із баштою з основним озброєнням нагорі вийшов настільки ефективним і класичним, що таким зберігся до нинішніх часів. Нащадками легкого французького танку є радянський Т-34, російський Т-90 і американський “Абрамс”.
В серпні 1914 року в Ризі майстер машинобудівного заводу Проховщиков запропонував головнокомандувачу російською армією оригінальний проект бойової гусеничної машини. Це було те, що ми тепер називаємо танком. На виготовлення машини пішло майже рік. За годину вона проїжджала 25 км. Такою швидкістю не володіли ні англійські, ні французькі перші танки. Згодом Проховщиков удосконалив свою машину, вона могла їхати на колесах або на гусеницях. Корпус танка був водонепроникним, внаслідок чого він міг легко долати річки. Танк Проховщикова можна вважати першим танком. Його ідея була втілена раніше, ніж в інших країнах. Але промисловість царської Росії не могла освоїти таку складну машину. Про неї згадали лише через багато років, коли танки вже широко застосовувалися у всіх арміях.
В 1915 році російський інженер Микола Лебеденко теж створив танк. Він був не схожий на британські, французькі і німецькі. Конструкція мала гігантські розміри. Рухалася на двох дев’ятиметрових колесах, з одним невеликим, винесеним назад на довгастій балці. Танк виготовили в єдиному екземплярі, на озброєння його теж не взяли.
У 1917-1922 роках у Збройних Силах Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки часів Директорії налічувалося близько 30 бронепоїздів і панцирників. Серед назв - “Січовий Стрілець”, “Палій”, “Помста”, “Воля”, “Грім”, “Вірний син”, “Таємний”, “Громобой”. Пізніше вдалося придбати й дещо з озброєння австрійської та німецької армій.
Для стратегічної переваги над ворогом використовували саме панцерні потяги. Спочатку звичайні потяги підсилювали конструкціями з дерев’яних брусів, мішків з піском. Озброювали польовими гарматами й скорострілами. Згодом почали виготовляти броне потяги з кулеметним і гарматним озброєнням і кількома платформами прикриття. Посередині був паровоз, позаду та спереду від нього – броневагони з озброєними гарнізонами та вагони для перевезення боєприпасів, вагон з телеграфом. Особливої популярності бронепотяги набули в часи військових дій після розвалу Російської імперії.
