«Українська Галицька партія зареєстрована як всеукраїнська і має право брати участь у всіх політичних подіях України. Але наша партія — крайова — створена насамперед для галичан, для того, аби представляти інтереси нашого краю як на місцевому рівні, так і на рівні українському. Ми не придумали нічого нового. Регіональні партії — це досвід багатьох європейських країн», — Ігор Мельник, голова політради УГП.
«Серед цінностей, які сповідує УГП: український християнський консерватизм, традиціоналізм, субсидіарність, солідаризм. Маю на увазі, що влада повинна захищати власність та дбати про нужденних. А також ми культивуємо традиційну для Галичини культурну толеранцію. В основі діяльності стоїть повага до людської гідності. Серед основних принципів роботи: колегіальність та неперевність, що є дуже важливим для партії, яка гуртується навколо цінностей, а не навколо певного лідера. Пройдуть роки, люди зміняться, а партія залишиться», — Віктор Кімакович, член політради УГП.
Свої ідею та візію Українська Галицька партія виклала у Маніфесті.
Маніфесті Української Галицької партії
Галичани завжди вважали своєю місією розбудову України. Скеровуючи свої зусилля на досягнення цієї мрії, вони не зважають на власні потреби й інтереси, до дна вичерпуючи власний потенціал. Сьогодні, здавалося би, мрія здійснилася: Україна існує і здатна себе захищати.
Та виявилося, що українська за формою держава є зовсім не українською за суттю. Замість вимріяної національної держави українців постала наскрізь корумпована, авторитарна, несправедлива держава. Існуюча надмірна централізація влади в такій розрізненій країні як Україна стала причиною того, більшість населення і цілі регіони є відчужені від політики та процесу прийняття життєво важливих рішень.
Вплив Галичини на будівництво держави та українську політику мінімальний, галичани не мають реального впливу на стан справ не лише в Україні, але й у самій Галичині. Верхівка національно-демократичних партій розглядає Галичину не як полігон для обкатки реформаторських ідей та їх пропаганди перед цілою Україною, а єдино як плацдарм для штурму київських владних висот.
Тому для нас нині абсолютно необхідним є створення політичної сили, що зможе реалізузати нашу візію України як держави, української за суттю та європейської за цінностями. І почати з Галичини.
Галичини політично не існує. Ми, Галичани, не маємо ані своєї партії, ані еліти, дбаючої про наш реґіон і представляючої його інтерес. Діячі, які отримують від галицького виборця мандат у всеукраїнську політику, дуже швидко обмежують сферу своїх інтересів Києвом, де найвищі можливості і найбільші хабарі, але найменше відповідальності. Обслуговуючи чужі партійні та бізнесові проекти, вони розчиняються серед тих, хто під прикриттям патріотичних гасел намагається закріпитися у владі та збагатитися.
Галичина нині не має ні визначених власних інтересів, ні виразників цих інтересів. Наш край відсунуто на маргінес, він стає резервацією – економічною, політичною й насамперед духовною. А без потужної Галичини Україна перетвориться на занедбану територію, позбавлену європейської ідентичності. На шляху повернення до Європи за нами, Галичанами, столітній досвід безперервної розбудови громадянського суспільства – жертовної праці кількох поколінь для розвитку громадських, освітніх, кооперативних, спортивних та інших організацій. Досвід, якого бракує Україні. Досвід, який не повинен пропасти без сліду, не має припадати порохом у музейних вітринах і на архівних полицях. Досвід, який ми маємо вивчити, відродити й розвинути в нових умовах, поділитися ним із всіма Українцями.
Переконати Україну в ефективності галицького підходу можна і треба власним прикладом доброго життя, а не експортом правильних декларацій та гасел. Ми об’єднались заради того, щоб припинити тотальну імітацію в суспільно-політичному житті України. Ми ж прагнемо правдивості — правди і справжності, права і справедливості, ми втомились від візантійського лукавства.
Ми повинні всі свої зусилля сконцентрувати на Галичині, для покращення і забезпечення нормального життя тут. Ми покликані довести Україні, що наслідком демократичності в діяльності та моральності в принципах є кращий рівень життя. І тоді Україна зміниться.
Ми не прагнемо зробити всіх Українців Галичанами. Для побудови єдиної української нації ми мусимо усвідомити важливу річ – ми є ріжними, і цю нашу ріжність ми покликані перетворити з джерела конфліктів на конкурентну перевагу. Шлях до цього пролягає через децентралізацію влади і створення справжньої – а значить справедливої – правової держави.
Ми не вимагаємо особливих пільг для Галичини. Але ми твердо вимагаємо пошани до наших цінностей і права самим творити свою долю.
Якщо у Галичині ми створимо достойний український проект з пріоритетом вічних, Божих цінностей, тоді й відбудеться Україна. Нехай вона спочатку відбудеться на обмеженій території, але після цього вона пошириться дуже швидко.
Тільки тоді Галичина зможе як локомотив втягнути цілу Україну до євроатлантичної спільноти, де панує повага до гідності кожного і верховенство права, де прозорість бізнесу несе економічну ефективність, а прозорість владних структур – відповідальність посадовців.
Отож, почнемо з Галичини.
