| Фото: Руслан Булгаков — Сьогодні побачив свою поетичну книжку – «Завжди і ніколи»., видану «Дискурсусом». Переглядав її тепер…завтра напишу мудріший пост.. нині було важко… колись я писав, що зненавидів поезію.. Нині зрозумів, що дурив себе, — поділився Степан Процюк. —
Це моє так зване поезієненависництво виникло від поетичної одержимості у 90-их, від надміру пристрастей…перечитував свою збірку вибраного, ніби порпався на попелищі, на дні якого причаєний жар, а може і полум′я…
До слова: презентація збірки поетичних творів Степана Процюка «Завжди і ніколи» відбудеться в Івано-Франківську 19 листопада. Початок — о 18.30 у книгарні “Є”.
«Завжди і ніколи» — повне поетичне зібрання творів Степана Процюка, упорядковане з попередніх видань — «На вістрі двох правд» (1991), «Апологетика на світанку» (1996), «Завжди і ніколи» (1999). Збірки виходили в часи легендарної «Нової дегенерації», себто тоді, коли Процюк був поетом, а вірші лилися рікою. І хоч автор віршів уже давно не пише, проте ріка, як ніколи, повноводна, і нині саме час із неї пригубити.
Під час презентації Степан Процюк читатиме свої вірші, яких ми зовсім не знаємо.
КУЛЬМІНАЦІЯ
Перепаскуджений вігвам.
Хіба ви вільні? Ви є вільні?
Невже не остогидла вам
претензія на богомільність?
Невже так хочеться завжди
знайти проказу для предтечі?
Завжди, хвалебнику, завжди…
Ти – блазень велетнів овечих.
Ти – вектор, взятий на кужіль.
Ти – перевтома від перстенів.
І ми лиш бачим звідусіль
твої уламки мікросцени…
…Любити жалюгідну слизь.
Носити товстостанні спини.
Чи потрухлявіє колись
сувій із комплексу провини?
1995 р.
