У Витвиці вшанували Зіновія Красівського, який провів у неволі майже половину життя

Зіновій Красівський – вихованець ОУН і УПА. У неволі провів майже половину свого життя. Його шлях був тернистим. А в серці горів вогонь віри, любові й боротьби. Прагнення волі та незалежності України було палким у слові, в подиху і в кожному кроці. Кажуть, – це була дуже добра людина…
Переглядів: 934
| Фото: ukrpohliad.org

16 листопада 2014 року на малій Батьківщині Зіновія Красівського у селі Витвиця громадськість Долинського району Івано-Франківської області відзначила 85-у річницю з дня його народження. Зібрались шанувальники біля пам’ятника Зіновію Красівському, голові Теренової ОУН, яку він очолював протягом останніх років існування « імперії зла» і аж до смерті. Урочистості зорганізовані районною адміністрацією та активом села. Представниками влади були: заступник голови РДА Ігор Лисейко, начальник відділу культури Володимир Гібчинський, сільський голова Богдан Байдра. Також серед присутніх: Голова Всеукраїнського Братства ОУН-УПА і ІФ ОО КУН Богдан Борович, голова ІФ обласної «Просвіти» Степан Волковецький, голова КУН Стрийського району Микола Магас, голова Братства ОУН-УПА Стрийського району Степан Мартинів, голова ОУН-УПА Долинського району Юрій Долішній, голова КУН Долинського району Тарас Мельник та інші. Промови вище названих учасників святочного дійства перемежовувались з виступами аматорів художньої самодіяльності села і району.

У долі Зіновія Красівського та його родини багато переживань, важкої праці, страждань. Подібно до сім’ї Степана Бандери, будучи полум’яними патріотами, брати його також поклали життя на вівтар рідної неньки України, а батьки померли в засланні. Брат Євстахій – «Крига» загинув в оточенні НКВД, пустивши собі кулю в голосницю. Другий брат Мирослав – «Бігун» загинув у горах Надвірнянського району. Третього брата Ярослава – «Негуса» НКВДисти привезли в рідне село з заломленими руками і скрученими колючим дротом, а на шиї висів автомат для постраху селян, повідомляє  видання ”Нація і держава”.

Сам Зіновій в 1948 р., коли родину Красівських вивезли в Казахстан, втік на Батьківщину. У 1949 р. був важко поранений в Карпатах і арештований. В 1959 р. – вдруге заарештований за «розпалювання націоналістичних настроїв серед українців». 1963 р. разом із Дмитром Квецьком бере участь у створенні нелегальної організації Український Національний Фронт (УНФ), пише програму «Тактика Українського Національного Фронту», котра передбачала мирні методи боротьби за незалежність України. У березні 1967 р. були заарештовані керівні члени УНФ, а з ними Зіновій Красівський, якого засудили на 12 років позбавлення волі. В 1972 р. проти нього сфабрикували кримінальну справу і помістили на примусове лікування в психлікарню. Загалом в ув’язненні З.Красівський пробув понад двадцять років. А після повернення у 1987 р. стає секретарем Української Гельсінської Спілки. Згодом разом із Петром Дужим та Іваном Кандибою в 1990–1994 рр. засновують політичну партію націоналістичного напрямку «Державна самостійність України» (ДСУ). На з’їзді рефреном звучали його слова: «Націоналізм – це вищий прояв людського духу, який був у всі часи протягом усієї історії людства, але досяг свого апогею у 1940–1950 рр., і якраз в українській нації. Це був безприкладний прояв націоналізму! І нам на нього треба брати напрямок, і нам треба кріпити свої сили, свої ряди, а якщо практично хочемо прислужитися українській нації, то ми повинні взяти той ідеологічний доробок, який був створений нашими кращими теоретиками уже в діаспорі, на чужині, такими, як Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько та іншими. Ми мусимо це розмножити в такій кількості, щоб донести до кожного українця».

Панахиду біля пам’ятника відправляв місцевий парох УГКЦ о. Петро. Звучали патріотичні пісні, а на завершення заходу Богдан Борович виконав Гімн Українських Націоналістів.