ВІКНА 22 роки поруч!

Громадський активіст Олег Савка: Свята кров українських мучеників і воїнів не пропаде марно

Рік, що пройшов від початку Революції Гідності, вмитий кров’ю Героїв Небесної Сотні Майдану та Небесних Батальйонів АТО, що не дозволяє нам впадати в ейфорію перемоги. Але цей рік став також роком народження нової Української Нації, яка, мов метелик, скидає із себе кокон совіцьких та імперських рудиментів, що не дає нам права на песимізм чи розчарування.
Переглядів: 636
| Фото: Олег Савка/Вконтакте

Так у коментарі ”Вікнам” про здобутки і втрати року, який минув з дня початку Революції гідності, зауважив громадський активіст Олег Савка.

“Що ж змінилось за цей рік? Ще минулого листопада вертикаль режиму Януковича та мережа провладної партії сягала до кожного найменшого населеного пункту, сьогодні ж — Сім’я у розшуку, а ПР та КПУ поза стінами Парламенту. Ще рік тому, якщо ти хотів хоча б на щось у суспільстві впливати, потрібно було приєднуватись до лав регіоналів, сьогодні ж громадські активісти, навіть без депутатських мандатів, можуть ефективно впливати на органи влади та силові відомства для відстоювання законних інтересів громади. Ще торік Україна обмежувалась Галичиною, максимум — Правобережжям, а сьогодні вона простяглась від Одеси до Харкова, від Мукачева до Маріуполя. А що вже казати про Українські Збройні Сили, які, по суті, були сформовані лише у цьому році і стали гідним продовженням бойової традиції Руси-України”, каже активіст.

Щодо невдач чи мінусів Революції, то Олег Савка називає лише два основні: неготовність більшої частини населення України до радикальних змін, за які боровся Майдан, та збереження олігархічної системи влади у державі.

“Перше — це у великій мірі питання часу. Можливо, навіть не років, а десятиріч, як проминуть перш, ніж Революція Гідності відбудеться в голові кожного українця. Але віриться, що процес цей уже незворотній.

Друге — це питання надто складне, щоб вирішити його за один крок. Адже, ще рік тому український олігархат ділився на два умовні табори: тих, хто прагнув зберегти існуючий проект «Україна» максимально незалежним і наближеним до Європи, й тих, хто хотіли його демонтажу і влиття у проект «Русскій Мір». При чому домінували другі. Сьогодні ж вплив відверто проросійських олігархів в Україні мінімальний. На жаль, як показали останні парламентські вибори, вплив так званих «проукраїнських» олігархів став максимальним. І це серйозний виклик для українського суспільства. Не менш серйозний, ніж російська військова загроза. І, якщо кремлівський дракон, хоч і може наробити лиха у своїй агонії, проте є вже приреченим на поразку. А от невдача в обмеженні монополії олігархів на українську політику може дуже скоро закінчитись неофеодальною Київською Руссю, де, до прикладу, один князьок керуватиме в Калуській окрузі від імені Льовочкіна-Фірташа, а інший — пануватиме в Станиславівській під гербом Привату.

Все ж віриться, що свята кров українських мучеників і воїнів не пропаде намарно. Адже над нами розпростертий Покров Богородиці й крила Небесного Архистратига Михаїла”, — акцентує Олег Савка.