Петро Цюпа сперечається із головою міської організації Партії регіонів Михайлом Форовичем | Фото: З архіву "Вікон& Про це зауважив «Вікнам» очільник штабу Комітету опору диктатурі у Калуші Петро Цюпа:
— Щодо України — то відбулися великі зміни. Якби не Майдан, нам би прийшлося ще зо два століття чекати, щоб переконати українців у східних областях, що Москва нам — ворожа держава. Майдан зробив із нас людей: із людей із совковим мисленням ми перетворилися на патріотів своєї країни.
Я дуже добре пам’ятаю ті події, бо то все пройшло через мене. Калушани вийшли на Майдан у Калуші не 21 листопада — день, до речі, ще й храмового свята у Калуші, а через два дні — 23 листопада. Саме 23 листопада, у неділю, ми запрошуємо калушан на віче.
Але вже 21 листопада, рік тому, були бажаючі їхати до Києва. І ми відправили автобус, бо мали кошти на рахунку братства УПА. Із автобусами на початках було дуже важко. Тиск і протидія правоохоронних органів відбувалася постійно. Перевізникам погрожували забрати ліцензію, і лише одиниці ризикували. Цим людям ми досі надзвичайно вдячні. У процесі роботи ми координувалися із штабами інших районів. І разом було легше працювати і протидіяти системі: скажімо, якщо не могли знайти автобусів у Калуші, ми знаходили їх в Івано-Франківську чи ще де-інде.
Нас залякували. Погрожували. Особисто мені телефонували невідомі особи, погрожуючи відірвати голову. Були погрози навіть від тоді міського голови Ігоря Насалика, який виголошував на сесії, що не мені його вчити любити Україну і навіть приходив до штабу «з’ясовувати стосунки».
Варто зауважити, що міська влада у той час зайняла пасивну позицію. Коли в багатьох містах України влада і зокрема, міські голови стояли на чолі всіх процесів, то у нас громада організувалася сама. Міського голови довго не було у місті, а без нього, як відомо, у нас нічого не робиться. Щоправда, міська рада пробувала «наздогнати» процеси, коли приїхав до міста Ігор Насалик — представники міської ради і влади прийшли у штаб, брали участь у його роботі. Ті, яким до цього не лежала душа, дуже швидко відсіялися.
А калушани самоорганізувалися ще з самого початку Майдану, і ця самоорганізація була успішною — ми впоралися. Загалом, калушани завжди були політично активні — починаючи ще з 1980-х років. Навіть на рівні із львів’янами, а подекуди навіть їх випереджаючи. Тому, у нас у місті і не могло бути якось інакше.
Майдан стояв не тільки у Києві: ми і в Калуші велику справу робили, піднімаючи дух мешканців міста. Так, були моменти, коли на щоденні віча збиралися, може, до сотні людей, а були й випадки, коли приходило по кілька тисяч людей. Хто не міг їхати до Києва — допомагав, як міг, у Калуші. Були й такі, які робили Майдан на дивані, по телефону критикуючи наші дії. Але то — справа совісті кожного.
Сьогодні хочу привітати калушан із храмовим святом та вшанувати річницю Майдану. Ми всі повинні пам’ятати і вірити: Україна — переможе. По-іншому не може бути.
