| Фото: yvision.kz Війна, все для неї та про неї, тож про дітей, в яких ті автобуси забрали, ніхто й не згадував. Та нині проблема таки вилізла – транспорт у школи так і не повернувся, а дітей на уроки чимось возити треба, пише Репортер.
Село Старий Мізунь Долинського району. Автобус тутешньої школи І-ІІІ ступенів – один із тих, що поїхали на Донбас. До цієї школи ходять діти із трьох сіл: з самого Старого Мізуня (від школи до верхньої частини села 4-4,5 км), з Нового Мізуня (7,5 км) і з Кропивника (4,5 км). Як розповідає директор школи Ольга Сова, маршрут в них був один із найдовших в районі.
«Коли автобус забрали, ми думали ненадовго, а він взагалі не вернувся, – каже вона. – Не знаю, що з ним там сталося».
Зараз школу виручає автобус із сусіднього села Шевченкове, продовжує директор, він встигає зробити у Шевченковому один рейс, а потім їде по мізунських. Хоча це й не дуже зручно, бо коли школа мала свій автобус, то він робив три рейси – у Новий Мізунь, верхню частину Старого і Кропивник. Тепер же школярі з Нового і Старого Мізуня їздять одним рейсом, а дітей багато, понад 60, тож їде напханим. Але це ще півбіди.
«Ми не знаємо, що буде, коли зіпсується погода, а відповідно й дороги, та коли будуть морози, – бідкається Ольга Сова. – Бо водій уже нам сказав, що не встигатиме привозити дітей на дев’яту ранку».
Який вихід із ситуації? Варіантів не дуже багато, про новий автобус ніхто й не затинається.
«Нам щось таке казали незрозуміле, що діти будуть під’їжджати рейсовим автобусом, – говорить директор школи. – Але рейсовий у нас іде один на 7:10, а другий на – 9:10, це з Мізуня, а з Кропивника – взагалі на половину десятої. Нам таке не підходить».
Що робити – відповіді поки що нема. І це проблема далеко не єдиної школи на Прикарпатті. Як розповідає заступник голови Івано-Франківської ОДА Сергій Адамович, взагалі зі шкіл області забрали 21 автобус. Забрали військкомати як мобілізаційний ресурс.
«Тоді і департамент науки і освіти висловлював претензії, і я намагався вплинути, але вони сказали, що це їхнє право, – пригадує Адамович. – Зараз військкомат якось намагається відмовитися від того, що це була їх ініціатива, але ж зрозуміло, що освіта сама свої автобуси не віддала б! Я особисто розцінюю це як момент не дуже глибокої роботи. От у кого найлегше забрати автобуси? В освіти. А піти до приватного автопідприємства набагато складніше».
Де ті автобуси зараз, заступнику голови ОДА достеменно теж не відомо. Частина з них була знищена, на деяких батальйон «Прикарпаття» приїхав додому, вони дуже пошкоджені й потребують ремонту, але навіть поламані у школи вони не вернулися. Що роблять з підвозом дітей?
«У більшості школи укладають договори з приватними перевізниками і вони довозять дітей», – каже Адамович. Але й тут в кожній ситуації є свої нюанси.
Чому забрали саме шкільні автобуси ми, звісно, запитали в обласному військовому комісаріаті. Відповідь проста – бо вони підлягали мобілізації. Скільки з них вернулося, де вони зараз і чи віддадуть їх школам – то справа військова і не для преси.
Сакральний момент випікання пасок
