Учителі та учні школи розповіли про трагічні події ХХ і ХХІ століття, які припали на долю українців. У минулому столітті, як відзначалося на заході, українці пережили лихоліття Голодомору, 2 світові війни, а нещодавно, - революцію Гідності, на якій втратили кращих патріотів, що стали «Небесною Сотнею». Проте випробування, які припали на долю країни, ще не завершені, адже на Сході держави тривають бої.
Марія Дмитрів поділилася спогадами про свого сина, інформують ”Вікна” з посиланням на прес-службу Калуської РДА.
«Як і кожна мати, я мріяла, щоб добре жилося моїм діточкам. Думала про те, щоб виховати Ігоря доброю, чесною, порядною дитиною. Він таким і виріс. Хоча я і часу на це не мала. Коли Ігореві було п’ятнадцять, я поїхала за кордон. Можна сказати, що він виховав себе сам. Він залишився з хворим батьком. Потім поступив на навчання у юридичну академію. Але не хотів працювати за фахом, а їздив на заробітки. Бо бачив несправедливість у судах, неправду у системі. Коли навіть бачив у побуті несправедливість від старших, то робив їм зауваження. Мені за це люди казали, що він невихований. Однак він не міг мовчати.
Пригадую, як сталася ця трагедія із моїм сином. Перший раз поїхав на Майдан. Казав мені: «Мамо, я не буду вдома сидіти на дивані, мушу їхати». Потім поїхав другий раз. 20 лютого мені подзвонив, що охороняє з хлопцями людей на Майдані від тітушок, які не давали спокою і робили всякі провокації. Потім цілий день не було від нього дзвінка. Тоді я побачила по телевізору розстріли на Майдані. Всіх, кого я знала, обдзвонила. Вони мені казали: може, не чує, бо там шум, гуркіт, крики. А ввечері в 7-ій годині сказали, що мого синочка вже нема. Я в це не повірила. Але то було дійсно так.
Мій син був дуже чесною, справедливою дитиною. Часто мені казав: світ ми можемо змінити так, як хочемо. Тільки не треба мовчати за ту несправедливість, яку бачимо. Ми повинні жити так як хочемо, і мусимо змінювати своє життя.
Я дуже жалію і горджуся ним. Я вам, діти, бажаю, щоб ви гарно вчилися, слухайте своїх батьків. Багатство людину не збагачує. Найщасливіша людина – яка має гарні знання. Нехай над нами стане чисте небо. Слава Україні!», - промовила Марія Василівна Дмитрів.
Голова РДА Микола Жовнір пригадав події Майдані, зазначив, що Ігор Дмитрів був у 3 калуській сотні, якою керував Іван Стратієнко.
«Нема такої ціни, щоб вернути найдорожче для матері – її дитину. Однак ми всі будемо пам’ятати його жертовний подвиг, який здійснений за кожного з нас. Народ під час революції Гідності показав, що можна з дерев’яними щитами перемогти озброєну систему. На жаль, це вдалося дорогою ціною», - додав Микола Жовнір.
Голова райдержадміністрації розповів дітям і про події, які тривають в зоні АТО. У його розповіді йшлося про Героїв-краян Олега Ліщинського і Василя Боднаря, які віддали своє життя на Донбасі, про поранених жителів Калущини: танкіста Володимира Дем’янчука, Сівко-Калуського сільського голову Олега Климишина, футболістів Олега Івахнюка і Володимира Даниліва. На завершення закликав дітей постійно пам’ятати про Героїв, які віддали життя захищаючи Україну.