На Прикарпатті жінка шість днів носила мертву дитину

З Мар’яною Попович зустрічаємось у центрі Яремче, біля міськ­ради. Сумна, задумана, байдужі очі, які при розмови дивляться десь крізь тебе. А до декрету це була весела, бадьора вихователька дитячого садочку «Ягідка», пише Репортер.

Молода жінка розповідає, що дізналася про вагітність приблизно 17 грудня. Якраз того дня її чоловік їхав на Майдан. Дуже зраділи. У них уже є двоє синів. Васильку – майже 15 років, а молодшому, Михайлику – майже 10. Цікаво, що обидва народилися 1 січня.

На обліку Мар’яна була в завідуючої пологовим відділенням яремчанської лікарні Ярослави Ханенків. Проходила всі обстеження, здавала аналізи. Каже, вагітність проходила добре.

17 вересня о 19.15 жінка звернулася у пологовий. Приїхала народжувати, бо вдома, близько 17.30 відійшли води. Якраз з роботи прийшла її мати, прибігла тітка. Пригадує, що перейми були кожні 45 хвилин, а коли приїхала в пологовий – болі припинилися.

«Мене прийняла акушер Ірина Вакарчук, – розповідає пані Мар’яна. – Відправила мою сестру за рукавичками. Взяла облікову карту і просто її погортала. Останній огляд УЗД я проходила у Франківську 28 серпня. Потім Вакарчук сказала, що у мене відкриття на два пальці, але голівка ще відштовхується, тому до родів далеко».

Породілля стверджує, що кілька разів наголошувала на тому, що в неї відійшли води, а от переймів нема. Натомість Ірина Вакарчук, за словами жінки, заявила, що не може сказати, чи то були води. Порадила їхати додому й не переживати, мовляв, то в Мар’яни вже третя дитина й вона все має знати сама.

«Мені було все одно, – говорить Мар’яна Попович. – Вона сказала, що дає номер свого чоловіка Віталія Вакарчука, якщо почнуться перей­ми, звертатися до нього. На жаль, я цього не можу довести, але ми навіть обговорили суму, скільки коштуватимуть пологи. Прості – 2-4 тис. грн., а кесареве – від 4 тис. Мені треба було робити кесареве, бо голівка дитини була обмотана пуповиною».

«Заходить чергова лікарка і вони собі розмовляють про ціни на цибулю, буряк, картоплю, – згадує Мар’яна. – На мене уваги не звертають. А коли акушерка дала мені номер телефону свого чоловіка, то наголосила: вони живуть в Яремче під Скелею, зв’язок там поганий, бажано не турбувати, що десь кольнуло чи заболіло. Говорила трохи різко».

По коридору, пригадує жінка, йшла медсестра, запитала: «Іро, що ти так усіх на вечір відправляєш додому?». Вакарчук засміялася, мовляв, Попович – мама не первородна.

За словами Мар’яни, акушерка ще заспокоїла рідних, які чекали її під дверима, аби їхали додому.

«Назавтра ранком ми повставали, а чоловік питає, чи я чула рухи, бо в нього якесь погане передчуття, – розказує далі Мар’яна. – Протягом дня я прислухалася, ніби щось чула».

Каже, так було й наступні дні – нічого не боліло, дитину ніби чула, до лікаря не зверталась. 21 вересня жінка ще навіть поїхала до церкви в Яремчому, каже, дуже тягнуло. Бачила там як хрестили дівчинку, місцевий парох, отець Мирослав пообіцяв молитися за її щасливі пологи. Того дня вже відчула, як болить хребет і низ живота. Була впевнена, що йде до пологів. 22 вересня вже не могла ходити, а серед ночі, 23-го у неї почалася сильна кровотеча. В Яремче вже не поїхали – одразу до Франківська. В обласному пологовому з жінки витягли мертву дитину. Далі були сім днів реанімації.

Жінка показує виписку: шість днів вона носила мертвий плід, хлопчик – 2.67 кг, 48 см.

Мар’яна каже, після розтину медики повідомили, що з цією дитиною переймів у неї не мало бути, потрібно було стимулювати пологи чи робити кесареве. А Вакарчук відправила її додому.

Поки жінка була в лікарні, дитинку поховали. «Ми часто з синами ходимо до братика на могилу, – Мар’яна втамовує сльози. – Вони знають, що йому треба зробити будиночок у вигляді ангелятка. Вони – моя підтримка. А якби у мене їх не було? Якби я втратила єдину дитину, то не знаю, що б зробила з тою лікаркою».

Коли Мар’яна Попович була в реанімації, до неї приїздила завідуюча Ярослава Ханенків та просила пробачення. Попович її не винить. А от Ірина Вакарчук, каже Мар’яна, забрала у неї все – дитинну, здоров’я, роботу. Після пережитого у жінки серйозні проб­леми зі здоров’ям. Має вертатися на роботу, але не знає, чи витримає в групі, де бігає купа малечі.

«Я хочу, аби її покарали за те, що вона зробила, – говорить Мар’яна. – Не хочу їй кримінальної відповідальності, нехай ходить біля своїх дітей, нехай їх годує. Бог їй суддя, але хай більше не калічить людей».

Рідні Мар’яни Попович ходили до головного лікаря і вимагали звільнення Ірини Вакарчук. Навіть підключили самоборону. Піднімали це питання і на сесії міськради в Яремчому. Міський голова Василь Онутчак пообіцяв взяти його під свій контроль.

На початку жовтня на Вакарчук подали заяву в прокуратуру. Зараз триває слідство. З 7 жовтня Ірину Вакарчук від роботи відсторонили, але з 11 листопада – поновили.

Акушер Ірина Вакарчук провини не відчуває. «Моя вина лише в тому, що я цю жінку не зареєструвала, – каже вона. – Але не в тому, що загинула дитина».

«Скарг у неї не було. Я запропонувала лишатися до ранку, – запевняє Вакарчук. – Вона відмовилась. Сказала, тут не хоче, бо тут лікарня. Обіцяла прийти зранку на 09.00. Я заперечила, що не можу її відпустити, що поспостерігаю, а прийде лікар і ще раз огляне. Вона відмовилася. Я їй по-людськи повірила, що прийде зранку. Не прийшла і так шість днів. Мало того, як показав розтин, вона вже три дні не чула рухів плода і сиділа вдома. Чому не йшла в лікарню? А тепер шукає, кого би зробити винним».

Також, стверджує Ірина Вакарчук, Мар’яна просилася до сестри, яка проживає неподалік лікарні, мовляв, живе там уже тиждень і допомагає з ремонтом. Акушерка каже, ще здивувалася, як вагітна може щось фарбувати.

«Маю медичний розбір, де вказано, що Попович стала на облік аж на 18 тижні, не пройшла ряд аналізів і за всю вагітність відвідала жіночу консультацію двічі, – говорить акушерка. – У 36 тижнів вона мала планово пройти огляд, зробити УЗД. Не пройшла. Вона сама собі винна, а тепер когось шукає. Вони мені спокою не дають».

Також Вакарчук заперечує, що давала породіллі номер телефону свого чоловіка, бо ніколи не афішує серед пацієнток, що є його дружиною.

«Вона сама про це запитала, – каже акушерка. – Мовляв, другі пологи приймав Вакарчук, щоб я написала його номер, ім’я та по-батькові, бо вона забула. І я беру листочок і чисто по-людськи пишу. Це ж не забороняється?».

За словами головного лікаря Яремчанської лікарні Олександра Соколюка, на початку жовтня до нього справді приходила самооборона та родичі потерпілої.

«Вони вимагали звільнити з роботи акушерку Ірину Вакарчук, – говорить він. – Оскільки вона не мала жодної догани, жодних претензій з боку адміністрації, то, за законом, за одноразовий проступок чи помилку ми не маємо права цього робити. Люди вимагали, я їх розумію, але ми можемо дати догану, а потім звільняти».

«На медкомісії кожен її член висловив свою думку, – каже Соколюк. – Хтось виступав за те, аби перевести її на інше місце роботи, хтось – відправити на переатестацію, хтось – за догану, а хтось говорив, що вона не винна».

Потім усі документи направили на обласну клініко-експертну комісію. «За її результатами було визначено – дати догану акушерці та подати документи у прокуратуру з метою того, аби на час розслідування її відсторонити від роботи», – говорить Олександр Соколюк.

Щодо поновлення Вакарчук на роботі, то головний лікар посилається на документ від Яремчанського міськвідділу міліції, де написано, що вона не є обвинуваченою, а тому не може бути відсторонена від посади.

За словами начальника слідчого відділення Яремчанського МВ УМВС Юрія Микитишина, підозру Вакарчук не оголошували.

«Проводиться досудове розслідування, – говорить майор Микитишин. – Відсторонити від роботи міліція має право лише тоді, коли людині оголошено підозру. Наразі збираються всі медичні документи, призначено експертизу. Після її висновків і буде прийнято рішення по цьому впровадженню».