— Пане Гаврилюк, як почуваєтеся в новому статусі? Вже присяга позаду, ви вже повноцінний народний депутат України.
— Щоб відчув щось надзвичайне — такого нічого нема.
— Вчора ви проходили спеціальне тренування, вас вчили тиснути на кнопки. Щось було важким для вас? Може, опанувати систему “Рада”?
— На піаніно важче навчитися грати, ніж натискати ті кнопки.
— Всім відомо, що ви мешкаєте в маленькому селищі, на ваших плечах посівна, збирання врожаю, будівництво… Хто це зараз все буде робити?
— Завжди знаходяться люди, які тебе можуть замінити, і навіть краще роблять за тебе ту роботу, яку робив ти.
— Хто буде город садити?
— В нашому селі багато людей, які хотілим б мати ще більше землі, і вони не відмовляться забрати моїх 75 соток землі. Чого вони будуть дарма стояти? Нехай люди збирають врожай, годують худобу, нехай радіють.
— Ви не приховуєте, що не маєте вищої освіти. Чи відчуваєте зараз брак освіти, зважаючи на те, що тепер ви парламентар? Можливо, ваша фракція надала вам спеціалізовану літературу, яку потрібно прочитати, щоб розбиратися в законах, чи в державотворенні?
— Людина, якщо хоче, сама все знайде, вивчить.
— Яку книжку зараз читаєте?
— Зранку читаю тільки новини, літературних книжок не читаю, бо не маю часу. Я зараз займаюся доставкою гуманітарки на передову, неодноразово сам возив. Бо там мої козаки. Сподіваюся на те, що скоро вступлю на заочне навчання.
— Де?
— Коли вступлю — скажу.
— Коли ви сьогодні збиралися до Верховної Ради і коли вирішили вдягти камуфляж, не думали про те, що вас можуть сплутати з охороною на дверях?
— Ні, в охорони немає чуба, а в смене він є.
— Деякі комбати сьогодні вдягли краватку і костюм. Не думали, що вам потрібно придбати якийсь цивільний одяг?
— Якщо б від цього наша країна стала краще жити, я б одяг той костюм. А так, що зміниться від цього?
— Тобто, ви не збираєтеся перевдягатися в костюм?
— Якось ми до цього перейдемо, але не одразу.
— Дякую вам дуже! Вітаю з новим статусом, до зустрічі!
— Будьте здоровеньки! Якщо що - заходьте! Це з мультика “Жив-був пес”.