| Фото: ridna.ua Настоятель собору отець Віталій Антонюк, який керує тутешньою парафією УПЦ КП понад два десятки літ, побачив дивовижне явище під час бесіди у храмі з парафіянкою. Жінка просила поради для дорослих дітей.
“Ну зробіть щось”, – благально дивилася на священика.
“Я ж не чарівник, думками не приведу їх сюди, – відповів о. Віталій. – Ви вимагаєте дива”…
У ту мить погляд священика впав на одну з центральних колон собору, на якій зображений Святитель Миколай. Вона наче вкрилася росою. Отець Віталій підійшов ближче, торкнувся крапель пальцями. А вони… не висохли на руці, а розплилися маслянистою плямою. Священик розтер її і відчув незвичайний аромат, пише ”Рідна країна”.
“Ви хотіли дива? Ось воно”, — і підвів парафіянку до образа, що мироточив.
Настоятель оглянув усі ікони в храмі і виявив, що мироточили чотири образи: два зображення святих на центральних колонах, і ще два – в іншій частині собору. Переконавшись, що то не рукотворне диво, о. Віталій про все розповів митрополиту Луцькому і Волинському, владиці Михаїлу.
Новина про диво Господнє розлетілася околицею. До храму їдуть люди автівками, з різних областей – з недужими і каліками, з малими дітьми і немічними старими, батьки й дружини хлопців, що служать в АТО. Люди передають інформацію в соцмережах, телефонують рідним і кличуть їх у Забороль.
Священик піпеткою збирав миро з «плачучих» образів, змішував його з оливковою та вазеліновою олією, мирував вірних. Аби врятувати від пошкодження одну з найстаровинніших ікон храму, образ Богородиці з Дитям, священик заніс її у вівтар, а на те місце, де зазвичай стояла святиня, помістив фотокопію. Яким же було здивування священика, коли наступного дня і вона замироточила…
Усього «просльозилося» вісім образів: Святителя Миколая, Феодосія Чернігівського, апостола і євангеліста Луки, стінопис Покрови Пресвятої Богородиці, давня ікона Діви Марії з Дитятком, копія цього образа, вівтарний образ Господа-Вседержителя. Останнім «заплакав» Святий Онуфрій. Усі ці образи створені у різний час різними майстрами й на різних матеріалах (більшість мальованих образів – робота сільського священика Петра Ткача).
Цікавлюся у отця Віталія, як церква трактує таке знамення.
“Миро – це на добро, бо це мир. Сподіваємося, Всевишній не залишить нас у біді в такий нелегкий для України час. Сьогодні ми кожну службу починаємо з молитви за мир. Певно, не випадково першими «заплакали» саме центральні колони: щоб люди зайшли – і відразу бачили”.
