| Фото: mrvo.ucoz.ua Доцільно використовувати для загартування ті ділянки тіла, які зазвичай прикриті одягом, а отже — найбільш чутливі до змін зовнішнього середовища.
Однією з загартувальних процедур є перебування на відкритому повітрі. При цьому треба враховувати температуру повітря, його вологість, швидкість руху, тривалість перебування. Крім того, для загартування широко використовується вода у вигляді обтирань, обливань, душів, ванн, купання. Під впливом повторного, а краще — щоденного застосування холодної води організм людини звикає низьких температур, стає менш чутливим до холоду. Починати загартування можна в будь-яку пору року, та перші обтирання слід проводити в приміщенні з достатньо високою температурою повітря та відсутністю протягів, розповіла ”Вікнам” лікар-фізіотерапевт КЗ “Калуська районна лікарня” Катерина Парцей.
Загартування починають з розтирання сухим рушником упродовж 3-5 хвилин (1-2 дні), а потім переходять до вологих обтирань мокрою рукавицею або кінцем зволоженого рушника. Спочатку швидкими рухами обтирають знизу догори руки, шию (1-2 дні), потім — грудну клітку (2-3 дні), живіт і спину. Через 2-3 тижні можна починати обливання з наступним розтиранням сухим рушником.
На початку загартування використовують воду температурою 33-34 градуси, знижуючи її на 1-2 градуси кожних 3-5 днів до 20-22 градусів. Підсилюють ефект цих процедур миття ніг водою, температура якої сягає 20-22 градусів, поступово знижуючи її до 10 градусів з подальшим розтиранням до легкого почервоніння і відчуття тепла.
Дієвим загартовуючим фактором є сонячне опромінення. Його нестача (світлове голодування) знижує опірність організму, підвищує захворюваність. Підсилює загартовуючу дію, особливо до холоду, поєднання процедур з фізичними вправами та самомасажем, який сприяє поліпшенню обміну речовин, підвищує працездатність.
При проведенні загартовування необхідно враховувати вікові особливості. Дуже обережно треба проводити його дітям через недосконалість у них механізму пристосування, а також особам похилого віку.