Встановлення та відкриття анотаційної дошки відбувається в рамках реалізації міської програми «Івано-Франківськ – місто героїв».
Микола Більчук – художник, педагог, директор Івано-Франківської художньої школи, що випустила у світ цілу плеяду митців. Він понад усе любив життя, свою справу та родину. Його роботи – не монументальні, але щирі та теплі. Більшість з них зберігають красу Івано-Франківська.
Микола Більчук народився у селі Западинці Красилівського району Хмельницької області у родині дяка 1928 року. Микола Васильович розповідав, що радянські чиновники не знали, як записати професію батька, і назвали його «служитель культу». Художню майстерність вивчав у Львівському художньому училищі з 1945 по 1948 рр. Після закінчення училища, Микола Більчук прибув до Івано-Франківська, тоді ще Станіслава, де він працював у художній артілі. Згодом – служба в армії, а після демобілізації навчався у Саніславському педагогічному інституті. Після закінчення навчання працював у цьому інституті викладачем образотворчого мистецтва (1959-1964 рр.).
У 1964 році Микола Більчук переїхав до Угорщини, де працював при посольстві на посаді вчителя образотворчого мистецтва для дітей радянських військовослужбовців. Ці кілька років життя закордоном неабияк вплинули на нього, його життя, світогляд, що відобразилося у творчості та педагогічній майстерності. Його улюбленою технікою була акварель: він вдало поєднував будь-які нові інструменти та техніки з легкими та світлими барвами.
Після повернення з-за кордону Микола Більчук не полишав педагогічної та творчої праці. Проте за цей час в Івано-Франківську відбулися зміни: інтелігенцію, до якої належав художник, почала переслідувати влада, заарештували його колег В.Мороза та О. Заливаху. Перебування закордоном врятувало художника від репресій. В Івано-Франківську він почав викладати у державному педагогічному інституті ім. Василя Стефаника методику образотворчого мистецтва.
Проте найбільшою справою життя Миколи Більчука стала робота в Івано-Франківській державній дитячій художній школі, де він проявив себе як педагог та учитель, а з 1973 по 1986 рр. був натхненним директором школи, і поряд з тим, викладачем рисунка, живопису, композиції та скульптури.
Як художник Микола Васильович в першу чергу був пейзажистом. Часто любив зображати зокрема архітектурні пейзажі, також у його творчій спадщині багато портретів, менше натюрмортів. Художник надавав перевагу техніці акварельного живопису через можливість передавати близькі авторові відчуття, невибагливість у користування і можливість швидко писати, поки художник ясно переживає врваження. Микола Васильович любив експериментувати з поєднанням технік, стилів та форм, хоча за змістом його роботи були таки традиційними – настроєві пейзажі, портрети сучасників. Проте за життєвим світоглядом він не був соцреалістом, вперто уникав партійності у творчості і був безпартійним у житті, у душі залишався патріотом. Розквіт його творчості припадає на 70-80-ті роки ХХ ст., де багато його робіт з-за кордону, з Угорщини, Кракова, Італії, а також архітектурні пейзажі вже рідного Івано-Франківська.
Попри своє активне творче та громадське життя, п. Микола був добрим сім’янином, прожив довге життя дружиною Лідією та сином Михайлом, виховував онуків. Також неабияку увагу приділяв здоровому способу життя, тренував свої тіло та дух.
