Найбільше у Росії закрите місто Сєвєрськ. Верхню частину реактора вже розібрали. Фото з http://www.fresher.ru/ Чи хтось із читачів може повірити в те, що більше 1 350 000 населення Росії і досі живе в закритих містах. Значне число таких міст виникло за рахунок евакуйованих під час Великої Вітчизняної війни підприємств (приклад — Щадрінськ). Коли почалася реалізація радянського «атомного проекту», закриті міста стали виникати через особливості секретності підприємств, навколо яких вони утворювалися (приклад — Снежинськ).
За спеціалізацією, ЗАТЕ можна розділити на шість типів.
1. Атомні міста — 10 міст, що знаходяться у віданні Міністерства з атомної енергії: Саров, Новоуральськ, Лісовий, Зарічний, Озерськ, Снежинсmк, Трехгорний, Сіверськ, Железногорськ і Зеленогорськ включені в цикл зі збагачення та переробки ядерного палива (уранового і плутонієвого) і його використання у військових (для застосування в ядерних боєприпасах) і мирних (в атомній енергетиці) програмах. У містах цього профілю ведеться розробка ядерної зброї, а також напрямків конверсії ядерної галузі, для чого в них створені спеціальні наукові інститути та лабораторії, фахівців для яких готують профільні навчальні заклади, що знаходяться там же.
2. Військово-морські бази. Вони зосереджені на узбережжях, що мають найбільш вигідне стратегічне положення. Фьордові, порізаний північний берег Кольського півострова вкриває ЗАТО, обслуговуючі Північний флот Росії, — Сєвєроморськ, Полярний, Снежногорсmк, Заозерсmк, Скелястий, Острівний, Відяєво. Всі вони, включаючи найбільш віддалений Острівний, лежать в незамерзаючої частині Баренцева моря і контролюють вхід в моря Північного Льодовитого океану із заходу. Два ЗАТО Приморського краю — Великий Камінь і Фокино є базами Тихоокеанського флоту на самому південному форпості російського Далекого Сходу. Що лежить в затоці Крашеніннікова Авачинської губи Вілючинськ формує морський щит країни на берінговоморском направленіі.
3. Поселення при ракетних частинах і полігонах. Ці ЗАТО перебувають у віданні ракетних військ стратегічного призначення (Зоряний, Вільний, Кедровий, Сибірський, Світлий, Комаровський, Первомайський та ін.) Або військово-космічних сил Росії (Краснознаменськ, Знаменсбк, Мирний, Вуглегірськ). Перші являють собою, як правило, невеликі селища міського типу, розміщені поблизу залізниць, при яких перебувають пускові установки (найчастіше в шахтах) балістичних ракет. Другі — набагато більші, обслуговують космодроми, великі ракетні полігони або центри космічного зв’язку.
4. ЗАТО хімічного профілю, обидва (Шихани і Михайлівський), розташовані в Саратовській області. Раніше — центри розробки і виробництва хімічної зброї, нині — центри його утилізації та знищення. До складу цих ЗАТО входять значні території, на яких відбувається утилізація та захоронення хімічної зброї.
5. Селища, що підтримують військову зв’язок, — Схід та Приокская, — невеликі поселення, розташовані поблизу Москви на великих транспортних осях.
6. Центр розробки лазерної зброї — місто Райдужний.
Всі ці міста перебували на особливому режимному положенні, їх “закритість” була і залишається аж ніяк не метафорою, а фізичною реальністю. Їх оточували і оточують контрольна (або контрольно-слідова) і заборонені зони, а сам їх периметр обнесений подвійними-потрійними огорожами (у тому числі з колючого дроту), всередину яких попасти можна було тільки через контрольно-пропускні пункти. У географічному, не кажучи про адміністративне і практичному, сенсі це ставило їх жителів у стан ізоляції, а самі міста — вимикали з життя навколишнього району.
В якості компенсації за складнощі, пов’язані з проживанням в закритих містах, за радянських часів в них було краще налагоджено постачання, були у вільному продажу багато товарів, які у відкритих населених пунктах були дефіцитом. Через бар’єр, що перешкоджає вільному переміщенню, в ЗАТО був значно нижчий рівень злочинності.
Вони будувалися за індивідуальними, спеціально розробленим планам і характеризувалися чіткою планувальною структурою і високим рівнем благоустрою. У них не було типового радянського дисбалансу між виробничою і житловою забудовами (зазвичай розділеними санітарно-захисною зоною), як і між власне житлом, сферою обслуговування і зеленими зонами відпочинку, підтримувався підвищений рівень товарного постачання, що, в умовах планово-розподільчої системи і повсюдного дефіциту, мало першорядне значення.
У той же час, в силу самих своїх функцій, багато закритих міст апріорі — зона підвищеного ризику для проживання. Підвищений радіоактивний фон, загрози аварійних випадків неминуче накладали відбиток на екологічну та психологічну ситуацію в них. У 1957 р в Челябінську-65 (Озерськ) стався вибух ємності з радіоактивними відходами, внаслідок чого утворилася радіоактивна зона площею 23 тис. кв. км з населенням близько 270 тис. чоловік. 6 квітня 1993, вибух стався на плутонієвому комбінаті в Сіверську (Томську-7): це була 24-а за рахунком аварія, деякі з них супроводжувалися випадками променевого ураження. Нерідкі аварії і при запусках ракет в Мирному і Капустині Яру.
З розпадом Радянського Союзу закриті міста опинилися в досить скрутному становищі. Реформи звели нанівець багато з показників високої якості життя в них. При своєму вузькому виробничому профілі закриті міста не могли уникнути різкого спаду виробництва, який залишив без звичної роботи значну частину “закритих” городян. Через відсутність фінансування практично припинилися і поточні наукові дослідження. Конверсія в своєму нинішньому вигляді, коли замість складної наукоємкої продукції почали надходити замовлення на простий і масовий ширпотреб, тільки оголила сьогоднішню незатребуваність видатного інтелектуального потенціалу закритих міст і привела до стрибкоподібного зростання безробіття в них. Якість і актуальність наукових розробок впала. А деякі, ще не закінчившись, вже стали морально застарілими.
Населення таких міст було практично у воєнному стані, а завдяки кремлівській пропаганді — в кожному, не те що іноземцю, а любому приїжджому, - бачило ворога... За більше ніж 50-70 років населення закритих міст навчене вірити тільки рупору Москви. А все погане - діло рук США і НАТО...
В більшій чи меншій мірі приклад ЗАТО можна розширити на всю територію Росії.
Дивлячись на сьогоднішні реалії (а саме війну на сході України), стає зрозуміло чому більшість росіян не те що не знає про фактичний стан речей,а вірить тільки “зобоновинам” від центральних російських телеканалів. Реально є доступ до альтернативних новин але ж ні...Роками кремль готував своїх громадян бути “ватою” — причому кожна новина, про будь-яку подію, подавалася “ретельно пережованою” з потрібними наголосами і висновками. Це також пояснює малий відсоток вільномислячих громадян, як колись співало “ДДТ” — “Тех, которые проснулись”...
Від редакції. Шановні користувачі! Відтепер на нашому сайті є можливість самостійно розміщувати статті чи новини.
Для цього достатньо:
1) зареєструватися на сайті;
2) зайти до свого профілю;
3) додати новину чи публікацію;
Ласкаво запрошуємо скористатися новими можливостями сайту у рубриці «Я кореспондент».
