| Фото: times.if.ua Про це вона повідомила на своїй сорінці у Facebook, пише Франко Times.
“Минув тиждень, як я перебуваю на сході. Одразу писати не хотіла, позаяк нічого новішого від того, що раніше писали журналісти з цих місць, я не бачила. Порожні вулиці, де-не-де розбиті хати, опустілі селища і містечка. Нарешті я серед усього цього адаптувалася. Було важко... База полку “Азов”... Все як належить — суворі будні: комендантська година, ранкові шикування. Мені будь-які кроки вправо-вліво робити заборонено”, — пише Наталія.
“І перестаньте мене питати, чи я не мерзну... чи я не живу в окопах. По-перше, кантуюся на турбазі неподалік розташування полку, по-друге - маю теплюцький спальник, завдяки пластунам і їх магазину “Горгани”, по-третє, — сплю на ліжку біля батареї, і насамкінець, погода не така як на заході країни: сніг розтопився, температура піднялася”, — додала вона.
Також журналістка відзначила і рівень харчування бійців на передовій.
“Харчують тут бійців непогано, я б сказала навіть дуже добре. Дехто з азовців каже — порівняно з жовтнем-листопадом, зараз їжа в полковій столовці, як у ресторані — завдяки волонтерам”, — пише Наталія Коцкович.
За її словами, настрої місцевого населення, нарешті, стають проукраїнськими.
“Настрої місцевих нарешті стали проукраїнськими. До бійців української армії ставляться як до захисників. Хоча, доводилося, на жаль, спілкуватися і з прихованими сєпаро-україцями. Саме так я називаю тих, хто зустрічає наших вояків з хлібом-сіллю, а в розмові приховано говорить, що нехай вже буде українська армія — “толька би мір бил і толька би нє стрєлялі”. Да, російська пропаганда працювала усі ці роки грамотно. Тонко і безболісно варила їх мозок...”, — розповідає Наталія.