__large.jpg)
У правоті цих слів мали можливість переконатися користувачі Центральної бібліотеки ім. Т. Шевченка, які зійшлися на презентацію книжки Оксани Кузів “Адамцьо. Вінець Божого творива”. У збірник входять три новели (”Адамцьо...”, “Скривджена любов”, та “Там, де гори підпирають небо”), які, за висловом того ж Євгена Барана, — “це є історії, які важко придумати. А ще важче — ними знехтувати...”.
У вступному слові директор Центральної бібліотечної системи Наталія Воробець, наголосила, що Оксана Кузів, як письменниця, уміє виповідати сюжет, уміє кількома штрихами створювати портрет того чи іншого героя: “Книжку нашої гості треба читати і захоплюватися...”
— Сюжети моїх творів взяті з людських уст, — твердить письменниця Оксана Кузів. — Із народного життя. Долі персонажів я перепустила через серце, вони мені снилися і бентежили мою думку. Працюючи журналістом, я побувала в одному із сіл Богородчанського району, зустрічалася із жінкою на ім’я Ганна. Вона розповіла мені про свою нелегку долю, що й стала основою повісті “Там, де гори підпирають небо”.
На запитання Миколи Когута: “Кому довіряєте першому читання своїх творів, до чийого слова дослуховуєтесь?”, Оксана Кузів відповіла: “Це двоє моїх близьких людей — чоловік Богдан та одна з моїх товаришок. Їм довіряю свої думки, слухаю побажання чи зауваження. І... роблю по-своєму”
Враженнями про книжку Оксани Кузів “Адамцьо” на презентації поділилася Ольга Небилович: “Останні вихідні, я що робила, то читала “Адамця”. Як кажуть “їла книжку очима”. Авторка чітко вимальовує своїх героїв, їхні характери — вона просто виповідає історії, які їй наболіли...”.
— Пишу нову книжку. Це оповідь людини, це книжка-оповідь, — зазначила на закінчення Оксана Кузів і прочитала свої поезії, розкривши перед слухачами ще один свій талант — поетеси.
