А що не простий Миколай, то не звичайна й пасіка! То справжнісіньке бджолине село з-понад півсотні вуликів розмаїтої архітектури, більшість із яких виготовлена зі старих пнів, діжок та відходів деревообробки. Є тут гуцульські хатки, гуцул і гуцулка, капличка, школа, вітряк, ведмедик, бджілка, млин, гриб, бодня та інші «малі архітектурні» формиѕ А кілька років тому з’явився навіть один нетиповий — «багатоквартирний» — вулик, в якому нині мирно проживають аж шість бджолосімей. і подарував його пасіці славний косівчанин Володимир Тутуруш, за що йому вдячні і бджоли, й колектив «Гуцульщини», інформує ”Галичина”.
Втім, той мистецький виріб — не його самого, а неперевершеного пасічника із села Бабина Василя Петричука, котрий народився 1869 р. і, проживши 83 роки, відійшов у засвіти вересневого дня 1952-го. Вулик творчої роботи цього майстра потрапив до небайдужого В. Тутуруша як непотріб з-перед чиїхось вікон. А в руках паркового пасічника В. Палійчука виріб заново ожив після реставрації.
Власне, бабинські старожили пам’ятають сільського пасічника, знають, що В. Петричук перейняв ремесло столяра і будівельника від свого тата. А бджолярем став ніби й випадково. Якось побачив у саду рій бджіл, разом із сусідом зібрав їх з дерева і зробив їм перше житло. Так і зайнявся пасічництвом, мав коло хати понад сто вуликів власної роботи, більшість із яких милувала око вишуканістю форм та вигаданими конструкціями. Приємно, що добра пам’ять про цю непересічну людину живе серед горян.
Всі вулики з приватної пасіки славного бабинського бджоляра, на жаль, не збереглися. Але крім згадуваного «бджолиного гуртожитку», дійшов до наших днів принаймні ще один унікальний. Його зберігає в себе той самий В. Тутуруш. Це суцільно скляний, лише з кутовими дерев’яними рамами, виріб. Як розповідають знавці, коли В. Петричук заселив до нього бджолину сім’ю, то Божі комахи дуже швидко покрили воском усі його шибки зсередини. Може, не захотіли жити на очах у всіх. Та радше їм заважало сонячне проміння й було забагато тепла. Бо такий прозорий вулик я вже бачив якось у Польщі. Він висів прикріплений на стінці бджолярського склепу, а льоток до нього було пророблено через отвір у стіні. Бджоли там не маскуються, очевидно, тому, що їхня оселя у приміщенні.
До речі, до цієї зими бджоли приготувалися особливо ретельно, ущільнили шпарини в стільниках вдвоє товстішими швами, ніж торік. Так маленькі трудівниці, передбачаючи великі чи тривалі морози, утеплили своє житло.
Тим часом власник «Миколаєвої пасіки» заявляє, що обов’язково збудує будиночки з вуликами-лежаками для апітерапії. Ця ідея до вподоби й керівництву НПП «Гуцульщина».
