| Фото: http://zbruc.eu/ Він народився 30 жовтня 1949 року в Тисмениці на Івано-Франківщині. Автор кількох поетичних збірок, есеїстики, прози та драматургії. У 2000-му році лауреат премії ПЕН-клубу, а також премії “ЛітАкцент року — 2012” в номінації “Художня література” з книжкою “Великий міст”.
Але аж ніяк не премії були визначальними в житті й творчості Лишеги, а саме життя, любов і уважність до людей і природи, інформує ГК.
Саме любов до Олега Лишеги привела в його рідну Тисменицю численних митців з різних міст України — Юрія Винничука, Миколу Рябчука, Віктора Неборака, Степана Процюка, Володимира Єшкілєва, Євгена Барана, Богдана Ославського, Юрія Андруховича, Маріанну Кіяновську, Івана Ципердюка, Любомира Стринаглюка, Ігоря Панчишина, Анатолія Пастушенка, Вано Крюгера та багатьох інших, щоб попрощатися з поетом.
Відтепер 17 грудня — день смерті Олега Лишеги — буде днем пам’яті й мандрівок до “Зими в Тисмениці” (саме така назва найновішої його книжки).
— Олег Лишега усміхався до останньої секунди, розмовляв із лікарем. І раптом осунувся — зупинилося серце, — каже про колегу поет Віктор Неборак зі Львова. 17 грудня у столичній лікарні на 66-му році життя помер Олег Лишега. Хворів на вірусну пневмонію.
— До останнього Олегом опікувався його видавець Іван Малкович, — продовжує Неборак. — На початку року в “А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га” вийшла чи не повна збірка віршів Лишеги “Зима в Тисмениці”. В неї не увійшов лише вірш “Пацюк”. Є легенда, що в Малковичів існує якесь родове прокляття з пацюками — не можуть їх терпіти. Тож Іван як упорядник книги вірша не пропустив. Лишега — автор чи не найкращого есе, написаного українською мовою. Його малу прозу видали чотири роки тому. А єдиний великий роман він загубив у метро за якихось загадкових обставин.
— На людях приязний. А всередині завжди сиділо відчуття нестримної деградації світу. Напевно, тому часто переїжджав. Це давало йому ілюзію руху, пошуку чогось справжнього. За переклади американської поезії Олег перший з українців отримав премію ПЕН-клубу (міжнародна організація, що об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів. — Ред.).
З 1972 по 1989 роки вірші Лишеги заборонили друкувати в СРСР. Займався скульптурою та різьбленням по дереву, працював декоратором. Певний час жив у Києві. Мав там “готельку”, що отримав від Спілки письменників, інформує gazeta.ua.
