— Пишу з дитинства, та мої перші спроби пера, на жаль, не збереглись. З часом знову пробудився інтерес до віршування. Деякі з поезій можу написати за вечір, інші —впродовж протягом тижня, — розповів Іван Ткачик на зустрічі. — Свою першу збірку поезій я планував видати до свого 55-річчя, та через різні життєві обставини цього не вийшло. Першими читачами моїх віршів були друзі по перу, на жаль, покійні Василь Ганущак та Михайло Коломиєць. Так побачила світ моя перша віршована збірка “Мовою душі і серця”. Передмову написав член НСПУ Василь Ганущак.
Гість зустрічі Іван Тимів запитав, коли виникла ідея написання другої збірки віршів.
— Я думав, що видам одну книжку й зупинюсь на цьому. Але події в особистому житті та, в першу чергу, в Україні, змусили мене взятись знову за перо. Ці історичної ваги події на Євромайдані листопада 2013 — лютого 2014 років — спонукали мене до праці. Поезії, написані за останніх п’ять років, стали основою для презентації сьогодні збірки “Не оглядаючись іду!”
Серед присутніх у бібліотечній кав’ярні були “товариші по перу та духу” поета: Петро Шевчук, Віктор Конів, Ігор Семак, Василь Мельник, Іван Тимів, Розалія Боднарчук, Олег Малярчук.
— Я люблю присвячувати вірші своїм друзям. Хотів би зачитати поезію, у якій всі пізнають “знавця річок, краєвидів й лугів Калущини”. Це присутній тут Віктор Конів, — прокоментував одну з поезій Іван Ткачик.
“…Чи не пробуватиме Іван Ткачик себе у малій прозі — новелах чи оповіданнях?” — запитала Розалія Боднарчук, на що гість не задумуючись відповів: “Ні! Це не моє й не їстиму чужого хліба. Нещодавно прочитав “Адамцьо” Оксани Кузів. Яка щира оповідь, а яке багатство мови, особливо — народної!”.
На запитання про долю брата Василя Ткачика — колишнього вчителя Новицької школи, Іван Ткачик заінтригував усіх своєю розповіддю:
— Василь був учасником підпільної організації “Молода Україна”. Коли брат працював вчителем у Новиці, ним почав цікавитись КДБ і Василь виїхав у Тернопіль, де й був заарештований. Відсидів 2,5 року і не міг ніде влаштуватись на роботу. Брат Василь теж пише вірші, багато з яких стали піснями (його псевдонім Т. Василько). Проживає у Львові.
