Володимир Данилів після Нового року повернеться в госпіталь, а сільський голова Олег Климишин — встав з інвалідног — Ми привезли хлопцям подарунки від діда Мороза і ялинку, — розповів «Вікнам» Микола Жовнір. — Були сільські голови Вістови, Новиці, Завадки, Сівки Войнилівської, Боднарова. Мама Олега, Анна Степанівна, була особлива рада нас бачити, адже вона вже близько двох місяців постійно проводить біля ліжка свого сина, у госпіталях Дніпропетровська та Львова.
За його словами, лікарі Львівського госпіталю відзначають, що хлопці йдуть на поправку.
— Олег Климишин вже встав із інвалідного візка. Він встав і сам пройшов деяку відстань, — розповів Микола Жовнір. — Після Нового року йому проведуть операцію і поставлять керамічну пластину. А Володя Данилів на свята поїде додому.
Ці чоловіки були разом у бою, опинилися разом і на лікарняному ліжку. Разом вони йшли, разом проходили навчання у Яворові, тільки Володю забрали раніше, а Олега — дещо пізніше, розповіла «Вікнам» сестра Володимира Даниліва Марія Попович. Вони обоє були переконані, що треба йти воювати. Фактично, добровольці. І обоє нічого не боялися, були впевнені, що куля їх не бере.
Операцію Олегові Климишину робитиме відомий нейрохірург Іван Богдан:
— Це лікар високої кваліфікації. Якого цінують у знають у медичних колах України. Поспілкувавшсь із ним, Олег зрозумів, що йому не потрібно звертатися до іноземних фахівців. Це людина, яка «живе» на роботі. Кажуть, він має золоті руки. Він поставить пластину. Раніше Олегові видалили ще один осколок із мозку.
Олег Климишин пішов на фронт добровольцем, щоб показати приклад іншим. Воював у складі 28-ї одеської механізованої бригади. Поранений біля Донецька наприкінці жовтня. Мав важке вогнепальне поранення голови.
«Майданівець» Володимир Данилів у складі 72-ої механізованої бригади обороняв селище Гранітне під Волновахою на Донеччині на передовій фронту. 15 листопада отримав поранення. У нього була мінно-вибухова політравма, відкритий перелом кісток носа та щелепи, розтрощена кисть лівої руки. Крім того, чужорідне тіло у лівому передпліччі. І це не повний перелік травм, які отримав Володя. Довгі місяці лікування — позаду. Попереду — реабілітація, але боєць поїде зустрічати Новий рік до рідного села — Кадобної, де побачить матір та сестру. Літня мати Володимира весь час, поки він лікувався у госпіталі, а сестра перебувала біля нього, була фактично, сама.
— Спиці (металевий каркас, який допомагав зростися кісткам руки. — Авт.) із руки Володі вже витягли, — зазначив Микола Жовнір, — він іде на поправку, і з обличчям буде все гаразд.
Володимир може повернутися на свята додому, однак після 2 січня — знову до госпіталю. За словами Миколи Жовніра. Калуська районна влада організує перевезення бійця до Львова.
Крім того, він зазначив, що на Різдвяні свята управління культури Калуської міської ради готує вертеп, який покажуть і бійцям у Львівському госпіталі.
— Там лежать поранені хлопці, у яких часто серйозні травми, а в декого немає руки або ноги, зазначив Микола Жовнір. — Але в очах у них світиться бажання перемоги. Ми обов’язково провідаємо знову всіх їх, і не лише уродженців Калуша.
Родини наших краян, поранених бійців в АТО Володимира Даниліва та Олега Климишина та вони особисто щиро дякують усім небайдужим людям, колективам установ, організацій, підприємств міста і району за надану допомогу.
Станом на 11 грудня, на допомогу Володимирові Даниліву надійшло 170 тисяч 984 гривень 55 копійок, 2330 євро і 300 доларів США. На допомогу Олегові Климишину станом на 25 грудня, надійшло 252 тисячі 166 гривень 80 копійок і 50 євро.