Степан Процюк “засвітив” уривок зі свого нового роману

Степан Процюк завершує підготовку до друку нового роману «Під крилами великої Матері», що незабаром появиться у «Дискурсусі».
Переглядів: 393
| Фото: Степан Процюк/Facebook

“Знову не міг справитися із спокусою поділитися певним шматочком для читання, друзі і френди. Не сплутайте думки героя роману з думками автора”, пише у Facebook Степан Процюк.

«Не любиш Болю як і ми всі, люди? Не хочеш співати йому осанни? Натомість прославляєш нові людські осередки, які набирають силу і пізніше неминуче стануть партіями? Вважаєш, що у революціонерах більше доцільності, ніж у Болеві?
Так, катаклізми – суспільні брати болю. Молоді патріоти –це хірурги в польових умовах, які рятують поранених там, де доведеться, там, де не стріляють і навіть там, де стріляють.
Але Біль завжди стабільний. А молоді патріоти, революціонери, чимало інших людей із наших організацій можуть поволі перероджуватися. Також серед них може виявитися частина авантюристів.
Не слід забувати, ЛК, яким би ти не був романтиком на денці душі, що бабло завжди поруч із злом, бабло завжди поруч із добром.
Бабло може перемагати як одне , так і інше. І попереду твою країну ще очікує чимало болісних розчарувань, чимало нападів болісного відчаю, чимало рудиментів відчайдушного болісного спротиву.
І ти, Лукашу Кирилишине, людино, є лише одним із мегачисленних ретрансляторів Болю.
Біль є всюди – у халупах і палацах. Його лик присутній у пологових будинках і біля родинних гробівців. Він подає однаково теплу руку немовляті і смертельно хворому.
Біль він не має улюбленців. Біль не знає, що таке корупційні схеми.
Біль – це пристрасть, яка розвиває і руйнує.
Болем починається наше життя. Біль його супроводжує.
Біль часто йде у супрязі із щастям. Але наше мислення нездатне сприйняти всі причини болю.
Болем наше життя завершується, щоб знову розпочатися … », — цитує свій роман автор.