Що може зупинити війну? Чому треба допомагати вимушеним переселенцям? Як ставитися до тих, хто підтримав сепаратизм? Як переконати тих, хто вірить російській пропаганді, що їх обманюють? Який знак подає Різдво у часи, коли Україна вимушена захищати свою територіальну цілісність?
Про це у розмові Радіо Свобода з кардиналом Любомиром Гузаром, предстоятелем Української греко-католицької церкви у 2001–2011 роках, повідомляє ZIK.
– Бачите, Різдво... Що це значить? Це значить прихід Господа Бога до людей. Це є суть цього Свята. Бог приходить до людей і залишається з ними, приносить зі собою мир, приносить зі собою справедливість, приносить зі собою дуже важливе об’явлення, що в небі маємо небесного Отця, який нас любить і який, власне, присилає свого Сина – Ісуса, щоб свою любов нам доказати, показати, об’явити.
Одним словом, якщо ми вдумуємося у суть Різдва, то це надзвичайне пережиття для нас, що Бог є з нами. Ми не є залишені, ми не є забуті. Бог є, і він любить нас. Це оте основне. І це дуже актуально для нас зараз в Україні. Але це завжди було і є актуальним для всіх людей цілого світу, хто вірує в прихід Ісуса Христа.
– Війна руйнує, калічить і вбиває. Війна – це зло. Чому тоді люди, на війні, так часто думають про Бога і звертаються до Бога?
– Є така приповідка: «як тривога, то до Бога». В тому є велика правда. У такий критичний час, яким є війна, у всі часи перед загрозою смерті людина стає більш свідома існування Бога.
Я чув такий вислів, що в окопах нема невіруючих людей. Тотальна небезпека загострює відчуття людей, і присутність Бога починають відчувати навіть ті, хто вважав себе невіруючими. Одним словом, людина на фронті, у воєнних діях, дуже потребує віри й усвідомлює Божу присутність.
Серед наших воїнів є поважне число щиро віруючих, глибоко віруючих людей. Вони й у мирний час намагалися не забувати Бога ніколи. Та й навіть для них, я думаю, перед загрозою можливої загибелі усвідомлення Бога стає виразнішим та глибшим.