| Фото: gazeta.ua “З минулого року я живу в самому серці Лос-Анджелеса. Як і будь-яке місто Лос-Анджелес повний голосів. Ми звикли слухати тільки голоси багатих та знаменитих; їх пісні й мови витісняють голоси звичайних людей, що населяють місто. У більшості таких міст, як Лос-Анджелес, ми починаємо звикати до людей, що сидять на тротуарах або штовхають зламані візки із супермаркету. Ці люди говорять самі з собою, тому що їх ніхто не слухає. Про бездомних в наших містах часто забувають, в той час як вони стають частиною міста самі по собі, вписуються в місто як вогні, світлофори та інші речі, які ми бачимо сто разів на дню, пише gazeta.ua з посиланням на bigpicture.ru.
Проект досить простий: бублик за непочуту історію. Я весь час дивувався з того факту, що ці люди задоволені своїм життям. До всього іншого, вони більш щасливі знайти друга, з яким можна поговорити, ніж просто отримати їжу. Метою мого проекту було надати голос тим, хто позбавлений голосу”. - розповідає фотограф.
