| Фото: ugcc.if.ua Божественну Літургію, яку очолював Його Преосвященство Владика Кир Йосафат Мощич (Єпископ-Помічник Івано-Франківської Архієпархії), у супроводі хору «АКСІОС» з Архікатедрального Собору Івано-Франківська (Диригент Божена Куцій), координуючи радісну зустріч Пастиря із вірними, а з цим і величаві святкування, справді пройшли надзвичайно і захоплююче для усіх присутніх (близько 80-100 осіб): як з української, так з італійської сторін, пишуть ”Вікна” з посиланням на Івано-Франківську архієпархію УГКЦ.
У своєму духовному слові, звертаючись до вірних, Преосвященніший Владика Кир Йосафат розкриваючи тематику Недільного Єванелія (Лк 14, 16-24) «Про запрошених на Гостину», де центральною думкою було ствердження Св. Луки: «Блаженний, хто споживатиме хліб (життя) у Царстві Божім!» (14, 15б), акцентував увагу на ролі Св. Таїнства Покути і Покаяння та Пресвятої Євхаристії у духовному житті християнина. Іншою темою проповіді Владики були розважання над словами Господньої молитви «Отче Наш» та способу її примінення у реаліях еміграційного життя, як тематики Віри у Бога-Отця, Котрий є Добрим Батьком, чуває над нашим життям, клопочеться і дбає про усіх нас повскчасно. Де-коли – проповідував Владика – ми потребуємо певного очищення, проходячи через ті чи ін. випробування та труднощі, проблеми а навіть більші чи менші клопоти, як і усі ті обставин, які у перспективі стають лікувальними. Наступає час – і Господь їх розв’язує у свій спосіб. Приходить і зціляє, як «Лікар душ і тіл», звільняючи від недуг і самих проблемних моментів. А кожна навіть найтрудніша ситуація – у свою чергу –, переміняє, переображує нас: і усе це у світлі Пасхи Христа, Його Воскресіння. Стараймось, отож – підсумовував Кир Йосафат –, бути витривалими повсякчасно, бо сьогодні усім є важко, і справді жиймо так, якби це був наш дійсно останній день.
Ці об’єднані тематично роздуми Духовного Пастиря мали на меті не тільки розвинути думки щодо духового подвижнецтва, але і посилити прагнення, що кожний із нас – у Св. Літургії, у Св. Таїнствах і у повсякчасному житті – повинен вміти знайти ключ щодо особисто досвідчення цієї безмежної Любові Небесного Творця, яка властиво і була виражена історично у Таїнстві Воплочення Предвічного Бога, Різдва Христового; представленні людині Бога невидимого, щоб вона побачивши Месію – самого Господа у плоті – могла повірити у Його спасіння.
Не можна не згадати про блискавичний час післяобідньої рекреації, яким була виражена друга частина дня святкувань у м. Варезе, за що усі ми щиросердечно завдячуємо – не як через надзвичайно високе його професійне виконання: а це і добре підібраний репертуар колядок та щедрівок, і пречудовий спів, і гарні різдв’яні побажання – хору «АКСІОЗ» з Архикатедрального Собору м. Івано-Франківськ. Це саме вони, запрошуючи дзвінкими мелодіями до контемпляції містерійності різдв’яного дійства, подарували українським емігрантам та нашим гостям масу емоцій як і, у багатьох випадках для доленосних історій закордонного українства, таки справді призабутого духу родинних святкувань Різдва Христового, з усіма його релігійними та національно-побутовими традиціями.
З великою симпатією, радістю і дружньо-родинними почуттями, які панували у часі цих торжеств багато наших краян недаремно стверджували, що це дійсно було свято, яке здатне розбудити дух і національну свідомість; яке не тільки повернуло, але і є спроможне утвердити світло розуму, особливо у цей важкий для усіх наших співвітчизників час. Одне із небагатьох, яке є у змозі зігріти душі та серця українських громадян із новітньої трудової еміграції: часто так, терплячих і страждучих, якщо мова йтиме про вірних дружин та жертвенно-люблячих матерів наших українських сімей. Але, властиво, не у цей день, бо саме високим духом гостиприїмності та родинними кольоритами був наповнений увесь час його проведення. А він справді був насичений великою дозою незабутніх позитивних емоцій для усіх учасників цього п’ятилітнього ювілейного торжества. Ці святкування дійсно виявились ще одним паростком надії на тій Дорозі Життя, яку здебільшого українські матері-емігрантки – навіть вдалині від їхніх родин – мають намір формувати тут, у багатьох випадках привітній ломбардійській землі. З повсякчасною думкою про своїх найдорожчих і найрідніших...
Як зі словами святочного піднесення, вітаючи хлібом-сіллю Преосвщеннішого Владику, говорили вірні нашої Капеланії: “«(...) Євангельська історія Різдва Божого Сина оповідає нам не тільки про радість цієї величавої події, яку звіщали Ангели, але також нагадує про переслідування Пресвятої Родини та її втечу у Єгипет, як і вбивство царем Іродом невинних дітей. Але ми віримо, що Сонце Божої Правди зійде над нашою землею і ми усі спільно, разом з Ангелами, заспіваємо: «Слава на висотах Богу, а на землі мир людям доброї волі!»”.
