”Дзига” опублікувала відкритий лист до Президента України Петра Порошенка, Віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань, Міністра культури України В’ячеслава Кириленка з проханням відмовитися від практики надання звань «заслужений артист» та «народний артист України», а також скасувати різноманітні пільги для тих, хто уже має такі звання.
Публікуємо текс відкритого листа.
Шановний пане Президенте, шановні члени Кабінету Міністрів!
Сьогодні, коли завдяки Революції Гідності в українському громадянському суспільстві вдалося спровокувати продуктивні дискусії щодо оновлення та реформування чи не усіх найголовніших сфер життя, ми звертаємося до Вас із закликом бути послідовними у вашому прагненні якнайшвидше наблизити стандарти громадської, соціальної, правової сфери, мистецького та культурного життя до європейських. Десятки років працюючи у мистецтві та культурі, пам’ятаючи реалії радянського життя, ми, серед іншого, закликаємо Вас відмовитися від практики надання звань «заслужений артист» (діяч мистецтв, журналіст, вчитель і т.д.) та «народний артист України», а також скасувати різноманітні пільги для тих, хто уже має такі звання.
Ми звертаємо Вашу увагу на те, що країни Східної Європи, зокрема еліти цих країни, відмовилися від цієї практики більш як 20 років тому, після виходу з-під радянської опіки, падіння Берлінського муру та розвалу СРСР. Така традиція збереглася поки лише у трьох колишніх республіках СРСР – Росії, Білорусі та Україні.
Ми наголошуємо, що і в часи СРСР, і після проголошення Незалежності шанси отримати звання «заслуженого» і «народного» артиста найчастіше прямо залежали не від мистецького рівня, а від від знайомств і приязних стосунків з вищими чиновниками «від культури», лояльності до дій та вчинків представників влади. Після проголошення Незалежності України діячі культури і мистецтв не знайшли у собі сили відмовитися від спокуси і собі долучитися до благ вчорашніх опонентів.
Система матеріальних пільг і кар’єрних можливостей, яка передбачена статусом «заслуженого» і «народного», спотворює мистецькі й академічні цінності, перешкоджає нормальному розвитку культури, мистецької освіти. Сьогодні звання «заслуженого» і «народного» відкриває носіям цих звань шлях до посад доцентів і професорів у ВНЗ без належного академічного вишколу, захисту дисертацій та й навіть загального рівня освіти. По-перше, цей фактор суттєво перешкоджає приєднанню України до Болонського процесу і синхронізації системи вищої освіти з європейською системою, визнанню українських університетів і академій у науковому світі. По-друге, розвиток культури, мистецький процес, свобода творчості найчастіше (минаючи окремі винятки) не корелюються із діяльністю постатей, яким у той чи інший спосіб вдалося стати «заслуженими» та «народними». По-третє, загальновідомим є той факт, що недосконала система відзначення званнями й титулами сприяє небувалому розквіту корупції у культурних та довколакультурних середовищах.
Ми вважаємо ганебним для України і для української культури подальше впровадження тоталітарної схеми співіснування митців і держави, яка фактично калькує військову ієрархію і є несумісною зі шляхом євроінтеграції та децентралізації, що його декларує Президент України та Кабінет Міністрів України.
Нагадаємо також, що у 2005 році, після перемоги Помаранчевої Революції, українські митці та культурні діячі уже зверталися зі схожою ініціативою до тодішнього керівництва держави. Однак, на жаль, очікуваних змін не відбулося. Незважаючи на те, що необхідність перегляду й реформування взаємин між митцем та державою уже давно аргументується і підтверджується у публічних дискусіях, на найвищому владному рівні досі не знайдено жоних рішень.
Ми свідомі того, що заклик до скасування цих звань мусить супроводжуватися пропозицією дієвого, продуктивного альтернативного шляху. Очевидно, що сьогодні в мистецьких та культурних колах України ще поки не досягнуто спільного бачення вирішення цієї проблеми. Однак хочемо наголосити на тому, що після Євромайдану та Революції Гідності у середовищі митців, культурних менеджерів, чиновників та дотичної академічної спільноти розпочалося активне обговорення тих першочергових реформ, яких українська культура потребує і на які заслуговує сьогодні. Сподіваючись, що ці дискусії триватимуть і матимуть прямий вплив на діяльність виконавчої гілки влади, закликаємо на деякий час, до вироблення спільної позиції, заморозити надання звань «заслуженого» та «народного» артистів України (діячів мистецтва, вчителів, ін.). Вважаємо публічну відмову від надання таких титулів та напрацювання якісно нової політики співіснування митців та держави одним з найсуттєвіших перших кроків на шляху до необхідних, відчутних реформ у культурній сфері України.
Сподіваємося на Вашу послідовність і мужність.
З повагою, Богдан Сорока, Володимир Кауфман, Роман Петрук, Андрій Гуменюк, Петро Гуменюк, Євген Равський, Андрій Сагайдаковський, Маркіян Іващишин
