Цього дня бажано подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий. Психологи кажуть, що слово «дякую» — дійсно чарівне і здатне творити дива, пише ”Рідна країна”.
Слова вдячності здатні змінити наше життя на краще, бо вони налаштовують на позитив та покращують взаємовідносини. Проте, ці слова не радять вимовляти, коли людина знаходиться у роздратованому стані.
Психологи вважають, що слова вдячності – це знаки уваги, які здатні зігріти своїм теплом. Головне, аби «дякую» йшло від чистого серця!
За народною мораллю, невдячність — то невихованість, черствість. Ці риси завжди осуджують. Існує навіть сталий зворот “чорна невдячність”, який означає “зло замість вдячності за зроблене добро”.
Вважається, що дякування — одна з тих дій у житті людини, котру можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для цього висловів. Найуживанішими формами подяки є ДЯКУЮ та СПАСИБІ, які незрідка мають при собі слова, що посилюють вираження вдячності: щиро, сердечно, красно і т. ін.
Щодо походження цих слів, то більшість мовознавців сходяться в думці, що слово «спасибі» походить від слів Спаси Біг. А от українське «дякую» має більш складне походження.
Філологи твердять, що це ніщо інше, як запозичення з польської мови — де вимовляється, як «дзенькую». А от поляки своє подячне слово перейняли від німців. Отже німецьке «данке», запевняють словесники, — німецького походження. Це слово у різних варіантах є спільним для багатьох східнослов’янських мов.
Народним етикетом передбачено відповіді на подяку. Їхній вибір залежить від того, за що дякуємо: коли за їстівне, тоді — на здоров’я, або їжте на здоров’я, коли за якусь річ із одягу — носи (зноси), носіть (зносіть) здоровий (-а, -і). Вельми поширені відповіді на подяку - прошу та будь ласка.
За умов піднесеної тотальності спілкування, в офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієсловом дозвольте: дозвольте подякувати вам за... Таке стилістичне забарвлення мають й інші конструкції. Приміром: “Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире співчуття” (Михайло Коцюбинський), “Щира дяка Вам від нас обох за надіслані книжки” (Леся Українка). У згаданих висловах яскраво виявляється функція ввічливості, й тому використання їх належить до обов’язкових етикетних настанов, пише журнал-дайджест “Урок Української”.
І ще. Українське спасибі ВЕЛИКИМ не буває — це калька з російського “большое спасибо”. Уже неодноразово наголошували на цьому українські видання, але знову й знову лунає: “Велике, дуже велике спасибі вам...”
