Традиція засівати у супроводі тварини збереглася лише в одному селі Прикарпаття — Колінцях. І така честь випадає не будь-якому коневі, інформують ”Вікна” з посиланням на РІСУ.
“Обов’язково вибирають найсильнішого”, — пояснює власник коня, колинець Іван Бойчук. Обов’язково засівальники мають бути святково вбрані, хлопці у національному строї, при параді і кінь Василь – весь у квітах.
“Ми самі вдягаємося в урочистий одяг, такий, в якому ходили наші батьки, правнуки наші будуть ходити. Та одягаємо коня. Чіпляємо квіти, щоб він виглядав святково, дзвіночки, щоб здалека було чути, що кінь йде” – говорить засівальник Олег Водославський.
“Парубки йдуть, коня ведуть”, — засівальників чути здалеку. Зупиняються на подвір’ї, господарі спершу запрошують хлопців, а вже у хаті юнаки щедро засівають говорячи: “Сійся, родися, жито, пшениця, горох, чечевиця і всяка пашниця внизу корониста, зверху колосиста, щоб майбутній рік був кращий ніж торік”. Після цього запрошують до оселі коня. Спочатку кінь Василь впирається. Засівальники кажуть, що це не рідкість, приміром торік завели коня на другий поверх сільради, а от вивести тварину звідти зась, було дуже важко. Коня задобрюють вівсом та калачем, бо перед їжею Василь встояти не може.
“Ця традиція в нашому селі з давніх давен. З року в рік ми чекаємо цього свята”, – говорить господиня дому Оксана Чигур.
Починають засівати щойно настане північ з 13-го на 14-те січня і невтомно ходять селом до восьмої-дев’ятої ранку. А Богослужіння у храмах на Василія розпочинаються лише після того, як хлопці із конем побували і там. Згодом, частину коштів засівальники передають на церкву, при чому не обділюють жодну із конфесій.
